Ціни на зерно нового врожаю такі ж мінливі, як і велика політика. Хоч уряд ніби й потурбувався про селян. Постановив, приміром, що за пшеницю третього класу покупець має платити не менше 700 грн/т, а за жито другого класу — 500 грн/т.
Та на практиці урядові застереження зернотрейдерів обходять мало. Бо писані хіба що для "своїх" агроформувань — привілейованих щасливчиків, які мають змогу здавати зерно до державних засіків і відразу ж отримати з бюджету розрахунок. А таких небагато. Решта ж змушена продавати збіжжя значно дешевше.
За ту ж тонну пшениці третього класу отримати 600 грн/т для багатьох є рожевою мрією, бо переважно вдається вторгувати 540–550. Собівартість же такого зерна становить не менше 400 грн, та й то за умови, що пальне куплене ще за старими цінами.
За останні ж три тижні у роздрібній торгівлі пальне подорожчало на 10–15%. Раніше влада ще до жнив намагалася запроваджувати цінові обмеження й домовитися з нафтотрейдерами. Але, вочевидь, через політичну ситуацію столичним високопосадовцям не до розрулювання паливно-мастильних проблем. Торгівці цим і скористалися. Звісно, подорожчання бензину та солярки позначиться на вартості хліба.
Значно дорожче українське зерно йде за кордон. Експортна ціна пшениці третього класу сягає 770 гривень.
Притримати вирощене й дочекатися більшої ціни можуть дозволити собі лише фінансово міцні господарства. Сільгоспвиробники часто змушені продавати збіжжя навіть собі у збиток, за демпінговою ціною, бо їм потрібні кошти на інші сільгоспроботи. Можливо, зарадили б кредити, але банки не надто охоче позичають фермерам під майбутній врожай. Така обережність небезпідставна: часто кредитів не віддають. Одному з банків, який на Житомирщині є лідером укладених у село грошей, не повернули двох мільйонів. А три мільйони, надані ще у 2000–2003 роках, довелося взагалі списати. Одне слово, викручуватися селянам доводиться хто як може.
І ще одна проблема: цього року як ніколи бракує зернозбиральної техніки. На полях нині близько 60 тис. комбайнів. Навантаження на кожного надто велике — понад 200 га, а в південних областях, бува, і за 300. Тому жнива в багатьох господарствах не вкладаються у два тижні, як того вимагають агротехнології. Зерно перестигає й осипається. Звідти й різниця між вирощеним і зібраним.
Збирання врожаю поволі йде до завершення. Скосили дві третини посівних площ, зібрали 20 млн т зернових і зернобобових. Та новий хліб має політичний присмак. Екс-керівник аграрного міністерства ОлександрБаранівський, 51 рік, упевнений, що цього року Україну чекає рекордний урожай зерна — понад 40 млн тонн. Це, мовляв, і буде відповіддю всім недоброзичливцям його аграрної політики. Але перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Віктор Слаута, 54 роки, стверджує, що на селі не все так райдужно, держава усунулася від розв"язання аграрних проблем. На його думку, "рекордні" заяви всього лише політичні ігри:
— Урожай буде 35 мільйонів тонн зернових або й менше, — вважає він.
2 
1
Коментарі