У країні — дефіцит житнього борошна. На Харківщині у листопаді окремі хлібокомбінати підняли ціну на "чорний" хліб. У Запорізькій області пекарі заявили про те, що взагалі знімають його з виробництва.
Не дивно, адже жито злетіло в ціні на внутрішньому ринку до понад 1 тис. грн за тонну, тоді як торік коштувало по 500–550 грн. Винні не стільки світові тенденції подорожчання зернових, як низька врожайність і скорочення посівів цієї культури цьогоріч. Два роки тому селянам давали за тонну жита лише 200 грн, тож господарства масово "скинули" площі. У підсумку нинішнього сезону його намолотили 600 тис. т при річному споживанні майже 800 тис. т. Державні "інтервенційні" поставки житнього борошна за ціною у 1100 грн за тонну швидко закінчилися. Схоже, жита у "засіках батьківщини" більше немає. Допомогти з поставками жита готова Росія, але по 250 євро за тонну. Зважаючи на те, що житньо-пшеничний хліб значиться серед соціальних сортів, така ціна абсолютно неприйнятна для наших пекарів. У Білорусі жито цьогоріч уродило на славу. Але сусіди відмовляються продавати нам зерно, пропонуючи натомість борошно. Доводиться купувати — іншого виходу немає. У жовтні Україна імпортувала його 1,6 тис. т.
Допомогти з житом готова Росія, але по 250 євро за тонну
Пшеничного борошна для хлібопечення поки що вистачає. Але, побоюючись подальшого подорожчання буханця на прилавках, уряд збирається дозволити експорт хлібних культур із 31 грудня. Хоча раніше мали це зробити з 1 листопада. Є небезпека, що зерно величезним потоком хлине за кордон і паляниця ще більше подорожчає. Для влади це завжди вкрай небажано. А за нинішньої нестабільної ситуації — тим паче.
Тим часом найкмітливіші трейдери знайшли слабкі місця в заборонних санкціях і проторували доріжку за кордон. Щоб одержати можливість вивезти колосові, вони "перетворюють" їх на крупу, на яку заборона не поширюється. Для цього досить зняти верхні шари оболонки зерна. Зрозуміло, така доробка — додаткові витрати. Але зважаючи на світові ціни на хлібні культури, шкурка вичинки варта.
Є й інший, надійніший спосіб зерну покинути батьківщину — бути переробленим на борошно. Якщо торік обсяг продажу за кордон пшеничного борошна становив 10,5 тис. т, то за вісім місяців нинішнього цей показник підскочив до 22,9.
Здавалося б, треба прикрити цю лазівку, щоб не дозволити дорожчати хлібові всередині країни. Але тут споживачам навряд чи варто турбуватися. За попередніми оцінками, навіть за нинішнього вбогого врожаю за кордон можна без втрати для внутрішнього ринку продати ще майже 3 млн т зерна. А заохочувати експорт саме пшеничного борошна для держави набагато вигідніше, ніж зерна. У першому випадку в ланцюжок включається переробка. Отже — додаткові робочі місця і надходження до бюджету.
2 
35413
Коментарі