Коли людям удвічі підвищують платню, вони підстрибують до стелі. Щасливих усмішок — точно ніхто не ховає. З народними депутатами такого не було. І не тому, що соромно — собі грошей накинули, а простим людям — ні.
Не радіють, бо нема чого. Ніхто з них на зарплату не живе. Хіба що козак Гаврилюк та ще кілька. Інші ж, бува, за одну вечерю більше викладають. І потім до наступної виплати на хлібі з водою не сидять.
Губляться певний час тільки новачки. Так було, приміром, із Мустафою Наємом, який позаминулого жовтня зірвався на публічні плачі від місячних 6,5 тисячі гривень. Згодом і він, й інші політичні неофіти затихли. З'явилося чим і за квартиру заплатити, і за пересування Києвом. І за ресторанні посиденьки. Тож коли Володимир Гройсман, йдучи з Верховної Ради до Кабміну, відновив ненадовго скасовані 17,5 тисячі, ніхто йому рук не цілував. Бо не всі й помітили.
І от нове підвищення.
Цього разу обранці зробили все самі. Зібралися — і дружненько проголосували. Безпогонний народний депутат, незалежно від ефективності роботи, тепер отримуватиме 36 250 гривень на місяць. Тобто, 25 мінімальних зарплат. Голова Верховної Ради — 43,5, а його заступники — по 40,6 тисячі. І все це — вже з 1 листопада.
Якраз тоді, коли у двері українців почнуть вриватися платіжки за тепло, газ та електрику з астрономічними сумами. Завищеними, за оцінками фахівців, майже вдвічі.
Собі — подвійну зарплату, мільйонам українців — удвічі завищені ціни. Ні логіки, ні здорового глузду. То заради чого депутати так підставилися перед виборцями? Не колективна ж дурість накрила — вона не грип, аби всіх одразу.
Скандал із новою квартирою Сергія Лещенка оголив типову й водночас болючу для нардепівського буття проблему.
Незалежно від розміру зарплати (навіть такої, що довела до плачу Мустафу), вони купували й купують елітні квартири, дорогі машини й годинники. Грошей на все це завжди вистачало й вистачає. Вони мають здатність з'являтись у депутатських кишенях нізвідки.
Висловлю припущення. Високі оклади потрібні обранцям не для поліпшення благополуччя, а для звіту перед фіскальними органами. Якби той же Сергій Лещенко перед купівлею квартири мав 36 тисяч окладу, пояснювати походження грошей було б удвічі легше.
Гадаєте, чому депутати зволікають з електронними деклараціями — не знають, куди яку цифру вписувати? Вони не знають, як пояснити ту цифру. От і вирішили бодай на майбутнє убезпечитися.
Різке підвищення зарплати самим собі — це ширма, за якою легше буде ховати сумнівні депутатські діяння.
3 
1
Коментарі