Президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко, 55 років, вважає, що Національному банку не варто витрачати валютні резерви на постійну підкормку валютних спекулянтів і панікерів.
-- Чому гривня виявилася такою вразливою до зовнішніх потрясінь?
-- В України зараз негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу. Різниця між обсягами експорту й імпорту - близько 10 мільярдів доларів на користь останнього. Великий зовнішній борг. Все це наслідки відсутності стратегії економічного розвитку держави. Коли її немає, Нацбанку дуже важко щось зробити.
-- Через проблеми наших експортних галузей гривня слабшатиме ще?
-- Якщо не обмежувати імпорт і не сприяти експорту, то так. Курс валюти насамперед визначається попитом і пропозицією на неї. Долар купують, щоб завезти сюди якісь імпортні товари, також для обслуговування зовнішніх боргів. А продають його в основному експортери. Про масовий прихід інвесторів зараз мовчимо.
Отож в наших інтересах підтримувати орієнтовані на експорт галузі й зменшувати імпорт. А також радикально сприяти розвитку національного виробника, що працює на внутрішній ринок. Зараз він задавлений імпортом, податками й бюрократією.
-- Коли Нацбанк вийшов на валютний ринок зі своїми запасами, гривня відчутно піднялася. Зараз знову подешевшала. Який тоді сенс в таких діях НБУ?
-- Нацбанк може щодня виходити на ринок і задовольняти попит у валюті. Але тоді зменшуватимуться валютні резерви. Якби НБУ захотів, він би забезпечив до кінця року курс на рівні 5,05 гривні за долар. Але що важливіше зараз для країни: два-три місяці протримати стабільний курс чи зберегти валютні резерви? Як на мене, не варто поспішати їх "палити". НБУ не має підігрувати тим, кому хочеться поспекулювати на курсі. Правильним було рішення не витрачати резерви в останні два-три місяці на користь спекулянтів, які тікають з українського ринку й хочуть задешево скупити долар. З іншого боку, якщо НБУ взагалі не виходитиме на ринок, може виникнути паніка. Тобто, Нацбанку треба шукати золоту середину.
-- Раніше ви застерігали, що рано чи пізно бурхливе споживче кредитування в Україні закінчиться кризою. Зараз цей час уже настав?
-- Можна сказати, що так.
Якби не світова фінансова криза, то проблеми з кредитуванням в Україні з"явилися б дещо пізніше. Але виникли неочікувані труднощі з залученням коштів з-за кордону, обслуговуванням банками своїх боргів. Ми занадто безвідповідально ставилися до організації свого національного господарського життя, недооцінили значення національного виробництва, не визначилися правильно з місцем і роллю тут іноземного капіталу. А розвиток країни залежить від того, наскільки зручно почувається в ній саме вітчизняний виробник. Іноземний капітал може лише допомагати. А він у нас вільно диктує свої умови. Рано чи пізно таке закінчується проблемами для людей, суспільства, країни і держави.
Отож розплата мала бути. Це як похмілля: людина напилася, їй весело, на другий день болить голова, виявляється, що перебрала. Так і ми. Купували у борг дорогі машини, іншу техніку. Вже не йшлося про задоволення потреб, а про розкіш. За все це, в першу чергу, несе відповідальність влада. І люди звичайно. Влада не схотіла чи не змогла пояснити людям, чому так не варто жити, не стримала це безвідповідальне життя в борг.
-- Скільки українські банки винні західним і скільки українці заборгували нашим банкам?
-- Заборгованість банків близько 35 мільярдів доларів, а українці по споживчим кредитам винні 204 мільярди гривень. Тобто, суми приблизно співмірні. По-суті, банки позичали за кордоном, зробили боржниками українців і профінансували іноземні економіки.
-- Борги банків не є загрозливими для них?
-- Ні, принаймні на цей рік. Частка короткострокових кредитів, які треба скоро віддавати, невелика і не проблемна. Частина з них є коштами материнських банків, які також не потребуватимуть негайного повернення.
-- А якщо українці не зможуть віддавати борги банкам, бо платіжна спроможність людей падатиме?
-- Тут ще можна додати: якщо знецінюватиметься гривня щодо долара, то людям важче буде повертати валютні кредити, а таких понад 50 відсотків. Але загалом системної загрози банківській системі цей факт сам по собі не несе. Відсотків 80 споживчих кредитів видано під заставу житла, автомобілів тощо. Отож банки зможуть в разі чого компенсувати втрати. Та й загалом споживче кредитування становить десь лише третину від усіх кредитів. Решта – кредити підприємствам.
-- Чи повернеться ще час легких доступних українцям кредитів?
-- Питання в іншому: чи потрібні вони? І скільки їх треба? Бо це "легке" життя в кредит - виклик Богові. Звідки хто знає, чи поверне він цей кредит, скільки буде жити. Звісно, кредит можна брати, але ж треба знати міру. Можна, мабуть, виділяти на це третину річного доходу, але якщо половину чи більше – це вже виклик. Багатий не той, хто має, а той, хто задовольняється необхідним.
От інша справа – кредитування житла. Це справді необхідне, але тут держава нічого не зробила. Максимум один відсоток працездатного населення мав можливість взяти кредит на житло, бо для цього треба було щомісячно отримувати 18-20 тисяч гривень зарплати. А тепер ще думай, чим все закінчиться: багато людей, хто інвестували житлове будівництво, занесли гроші, а будинки недобудовані, і невідомо чи їх завершать. Це теж наслідок відсутності державної політики. Все віддали на відкуп бізнесу. Був крайній лібералізм – мовляв, ринок все визначить. Та нічого він не визначить, і нинішня світова криза це доводить.
-- На ринку житла може статися ціновий обвал?
-- Частину будівництва компанії ведуть на отримані від банків кредити. Якщо вони не зможуть їх повернути, то діятимуть права банків на реалізацію цих недобудов. Тоді можна очікувати зниження цін. Та й у будь-якому разі тенденція до зменшення вартості буде. Ясно, що ціновий пузир був надутий, отож тепер має схуднути.
-- Зараз є також тенденція до переуступок договорів на купівлю житла: люди позбуваються куплених наперед квартир у недобудовах. Чи не ризиковано купувати це, хай і дешевше?
-- Думаю, не варто поспішати. Ризики великі. Принаймні, треба ретельно вивчати, який банк кредитує будівництво цього будинку, на якій воно стадії.
-- Куди людям найкраще зараз вкладати вільні гроші?
-- Не думаю, що зараз таких багато: вони вже в депозитах, нерухомості, інших активах. Але й важко щось порадити, якщо все ж вільні кошти є. На міжнародних ринках панує невизначеність. Щодня міняється ціна на золото. Банківська система США розвалена, а долар щодо євро то міцнішає, то слабішає. Невідомо, що буде за місяць-другий. Звісно, я б хотів, щоб люди несли вільні кошти до банків. Кладіть на місяць чи три, якщо боїтеся на рік, чи на довше. Хоча ризики присутні. Головним питанням є довіра до банківської системи. Ще чотири місяці тому з цим було все в порядку. Але змінилося інформаційне поле. Була атака на Промінвестбанк, паніка серед вкладників. А паніка може знищити будь-яку банківську систему. НБУ правильно зробив, що заборонив банкам повертати достроково депозити. Якби паніка взяла гору й люди побігли знімати гроші – постраждали б усі. Банки не змогли б здійснювати перерахунки платежів, за ними впали б підприємства. Люди залишилися б без роботи й зарплати.
Тому всі ті, що сіють панічні настрої, несуть українцям зло. От, наприклад, США, Німеччина, Франція виділяють гігантські суми на допомогу своїм банкам. А український уряд ще не дав нічого. Тому що стан українських банків кращий порівняно з німецькими чи американськими. Наші існують і без дотацій. Для нас головна загроза – паніка. Ви ж дивіться: за 9 місяців ріст ВВП - 6,9% . Позитивне сальдо поточного рахунку платіжного балансу. МВФ планує видати Україні стабілізаційний кредит. А паніка присутня і йде вона від політиків і крупного бізнесу. Бо вони думають про себе, а не про Україну.
-- Скільки триватиме світова криза?
-- Доти, доки не зруйнує нинішню фінансову, а може й економічну модель. Не думаю, що це буде лише рік-два. Проблеми, в тому числі й суспільно-політичні, виникнуть у багатьох країнах. Бо це криза світоглядна, криза крайнього лібералізму, який випер на перше місце споживача та його бажання, знищивши сім"ю, державу, мораль, як цінності.
-- Політична ситуація в Україні й дострокові вибори стануть чинником погіршення ситуації у нас?
-- Мене вражає, що навіть такі загрози, як світова фінансово-економічна криза, наші політики хочуть використати, щоб довести свою правоту й узяти гору над опонентами. Кожен намагається на кризі виїхати. На кризі вони виїдуть з політики. Ніхто всерйоз не займається проблемами країни. Вони ж нібито так люблять свій народ – то ось є нагода об"єднатися, забути про чвари. Але не виходить. Від влади дуже багато залежить. Правильно розроблена антикризова стратегія пом"якшила б наслідки світових потрясінь. Зараз це своєрідний іспит для можновладців. Ініціація. Якщо погано її складуть, то українці скоро шукатимуть собі нове керівництво.
3 
1
Коментарі