Цього тижня набув чинності Меморандум про порозуміння між урядом, виробниками продовольчих товарів і суб"єктами системи мережевої роздрібної торгівлі.
Деякі результати вже видно. В окремих супермаркетах великих міст несподівано здешевів до 3 грн 30 коп. за кілограм цукор-пісок, люди дружно розкупили його за кілька днів. У багатьох магазинах спорожнілі полиці одразу заставляли іншим товаром і торгували рафінадом за "старими" цінами, на 3-4 грн вище.
Прописані в Меморандумі наміри цілком обнадійливі. Згідно з документом, соціально значимі продовольчі товари до 1 вересня цього року продаватимуть "за доступними цінами". Торговці пообіцяли встановлювати націнку не вище 10% від оптових цін виробника й укладати з ними прямі договори, тобто працювати без посередників. Виробники зобов"язалися не допускати скорочення обсягів поставок у роздрібну мережу та гарантувати належну їх якість. Зі свого боку уряд взяв зобов"язання дбати про завезення із-за кордону сировини. Насампред тієї, якої в Україні бракує.
До переліку соціально значимих харчів вписали борошно пшеничне вищого ґатунку, хлібобулочні та макаронні вироби, крупи, варену ковбасу, яловичину, свинину, курятину, курячі яйця, цукор, соняшникову олію, овочі, а також молоко та кисломолочну продукцію — за винятком тієї, що має термін зберігання понад п"ять діб.
У домовленостей чимало критиків. Дехто вважає це такою собі джентльменською угодою, невиконання якої не тягне жодних юридичних наслідків. Підтвердження цього — харчі, яким в уряді наказали дешевшати. На відміну від цукру, решта робити цього схоже не збирається. До того ж якими саме мають бути ті "доступні ціни", в Меморандумі не йдеться.
Українець за рік з"їдає три кілограми твердого сиру, а француз — 26 кілограмів
За прогнозами експертів, у кращому разі відбудеться копійчане здешевлення. Натомість близькі до бізнесу урядові чиновники в такий спосіб отримують можливість контролювати прибуткову справу — імпорт продовольства. Приміром м"яса, і то далеко не завжди високої якості. А ціни на цукор можна гасити за допомогою імпорту тростинного цукру-сирцю. Звісно, це завдасть тяжкого удару по українській цукровій галузі. Проте водночас стане вагомим аргументом для тих виробників, які виправдовують подорожчання продукції зростанням у ціні енергоресурсів, сировини тощо й не погодяться здешевлювати свій товар.
Поза тим підписання Меморандуму вже позначилося на доходах селян. Закупівельні ціни на молоко дедалі стрімкіше знижуються. Якщо нещодавно переробні підприємства платили господарствам по 2,4–2,6 грн за кілограм сировини, то нині дають лише 2–2,3 грн. Селянам пропонують ще менше — 1,1–1,3 грн, у ліпшому разі — 1,5 грн за літр.
— Заводи не спроможні платити більше, — переконує керівник Національної асоціації молочників "Укрмолпром" Василь Бондаренко, 69 років. — Бо просто "не впишуться" в ціни на внутрішньому та світовому ринках.
Він нагадує, як торік значно зросли закупівельні ціни на молоко за рахунок дорожнечі на світовому ринку, і селяни більш-менш були задоволені. Але й реалізація заводами готової продукції всередині країни скоротилася — десь на 30% менше продавали твердих сирів, на 20% — продукції з незбираного молока. Саме через низьку купівельну спроможність населення споживання молокопродукції в перерахунку на молоко постійно знижується: з 370 кг на особу 1991-го до 235 кг 2006-го і до 218 кг — 2007-го. Якщо українець за рік з"їдає 3 кг твердого сиру, то француз — 26 кг.
Здавалося б, переробні підприємства можуть надолужити втрачене на вітчизняному ринку за рахунок експорту. Адже за кордон продається 30% виробленої галуззю продукції. Але ситуація на світовому ринку нині складається не на користь українських виробників. У Росії, куди в основному й прямують українські тверді сири, оптово-відпускні ціни на них знизилися від 31 до 24 грн за кг. А за умови високих закупівельних цін на сировину, українська молочна продукція на російському ринку стає неконкурентноспроможною з білоруською та польською.
2 
35413
Коментарі
1