Втрати від участі Білорусі в Митному союзі переважають вигоди

 

Найголовнішим пріоритетом для Білорусі й Казахстану в євразійському об'єднавчому проекті є отримання дешевих енергоресурсів і доступ до російської труби, — вважає експерт Білоруського інституту стратегічних досліджень 33-річний Андрій ЄЛІСЕЄВ:

—?Це б дозволило гнати казахську нафту за внутрішніми російськими тарифами до білоруських нафтопереробних заводів. Далі переробляти і продавати на захід Європи.

Чому, будучи учасницею Митного союзу, Білорусь досить спокійно ставиться до намірів України підписати Угоду про асоціацію з Євросоюзом?

—?Коли Росія обмежила продаж у себе українських цукерок, Білорусь ніяких недоліків у них не знайшла. Тільки заборонила транзит своєю територією до Росії. Причина в тому, що є прямі домовленості між Києвом і Мінськом. Для Білорусі важливе постачання на український ринок нафтопродуктів і молочних товарів. По першому Лукашенко і Янукович домовилися ще в червні. Натомість Білорусь ратифікувала тоді багатостраждальний договір про державний кордон. Домовитися про імпорт нафтопродуктів і молочних товарів було важливо для Мінська, так як низка українських виробників цьому протидіяла.

Ставлення Білорусі до пов'язаних із Митним союзом питань продиктовано прагматичними міркуваннями — без жодної геополітики?

—?Так. Білорусь ретельно вивчає втрати і вигоди, які вона матиме, старається використовувати на свою користь усі шпарини. Наприклад, пробила для себе в євразійських органах можливість виключити з-під юрисдикції Митного союзу продукцію з третіх країн, що постачають на будівництво Островецької атомної станції (Гродненська область. — "ГПУ"). Під винятки підпадають десятки, якщо не сотні категорій товарів. Звичайно, Білорусь виконує затверджені технічні регламенти й рішення євразійських органів, застосовує зовнішній митний тариф — але водночас намагається максимально залишити собі можливості для маневру.

Це вдається?

—?Ні. Вже були з цього приводу критичні заяви від Лукашенка. Поки що втрати від участі Білорусі в Митному союзі

переважають вигоди. Головна причина — вступ Росії до Світової організації торгівлі. Оскільки Білорусь не є її членом, для неї це принесло примусове відкриття ринків. І призвело до зниження продажів у Росії білоруської сільськогосподарської техніки та вантажних автомобілів.

Збитки для нашої економіки цілком реальні. Для Казахстану вони ще більші. Дві країни з нетерпінням очікують, що після початку роботи Євразійського союзу зможуть купувати

російські енергоресурси за тамтешніми цінами й мати необмежений доступ до російської труби.

Це все стане можливим саме після остаточного формування Євразійського союзу?

—?Так. Коли виник Митний союз, Росія відклала на майбутнє розв'язання питання енергоресурсів. Так само вона вчинила, коли запрацював із 1 січня 2012 року Євразійський економічний простір. Але Дмитро Медведєв якось обмовився: після створення Євразійського союзу настане повна свобода руху товарів і послуг. Білоруська сторона витлумачила це як офіційну обіцянку, що ціни на нафту й газ для всіх будуть внутріросійські. І тепер Мінськ жде. Роботу над угодою про Євразійський союз мають завершити до травня 2014-го.

Вільний рух товарів і послуг у рамках Євразійського економічного простору мав би бути вже тепер. Та на практиці Білорусі доводиться щорічно узгоджу­вати квоти на постачання товарів на російський ринок — молокопродуктів і сільгосптехніки. У рамках Митного союзу досі немає рівної конкуренції і не ринок вирішує, хто і де продаватиме. Росія має більше можливостей захистити своїх виробників, ніж Білорусь і Казахстан.

Для Росії євразійський інтеграційний проект значною мірою має сенс за умови залучення до нього України. Чи може Кремль втратити інтерес ЄЕС у разі, якщо Київ підпише Угоду про асоціацію з Євросоюзом?

—?Це стане болючим ударом для Москви. Навіть економічна доцільність євразійського проекту значною мірою втрачає сенс без України: економіки Білорусі й Казахстану порівняно невеликі.

Цікаво, що структура ухвалення рішень в органах Євразійського економічного простору будувалася з розрахунком, щоб заманити Україну. Адже на рівні Митного союзу Росія при ухваленні рішень має 57 відсотків голосів — відповідно, Казахстан та Білорусь перебувають у меншості. А в ЄЕП рішення ухвалюють консенсусом або більшістю. Тобто, одна країна — один голос.

З боку Росії було нелогічно йти на такий принцип, враховуючи незначну економічну вагу Казахстану й Білорусі. Розрахунок було зроблено на залучення Києва: мовляв, Москва там не домінуватиме. Але тепер виходить, що й Україну не вдалося туди втягнути, і Росія залишається з незручною для неї структурою органів.

Проте на створення євразійського проекту кинуто багато сил, тому Москва навряд чи від нього відмовиться. Можливо, намагатиметься залучити туди інших — Вірменію, центральноазійські держави.

×