Ірина Лубяницька, 34 роки, завідує відділом методичного забезпечення реабілітації осіб із розумовою відсталістю та психічними розладами Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів. Вона каже, що українці ще не відчули кризи сповна.
Що відбувається із системою надання медичної та соціальної допомоги психічно хворим?
— Ситуація дуже складна. З екранів телевізорів київська влада каже: все добре, все під контролем, хворі нагодовані, доглянуті, медикаменти є. Насправді родичі пацієнтів психіатричних лікарень мають самі купувати ліки. Не вистачає навіть мінімального набору медикаментів. І прогнозувати, за що ще доведеться платити, важко.
Нещодавно змінився головний психіатр Міністерства охорони здоров"я України. Для нас це не дуже гарна новина. З Іриною Пінчук, яка дотепер обіймала цю посаду, ми довго й ефективно працювали. Що буде тепер — невідомо.
Хто має займатися реабілітацією інвалідів?
— Мінпраці та соціальної політики. Практика показує, що підпорядковані МОЗу реабілітаційні установи часто перетворюються на напівдослідні центри. Відомі випадки, коли у таких центрах випробували різні фармацевтичні програми — перевіряли на клієнтах дію нових препаратів без повного інформування про наслідки.
А чим займаєтеся ви?
— Ми сприяємо впровадженню світового досвіду щодо реабілітації інвалідів. Уводимо нові програми з соціальної адаптації, стандарти у сфері надання соціальних послуг, навчання фахівців, які працюють із психічно нездоровими людьми. Досить довго в нашій країні переважала суто медична модель допомоги пацієнтам, тобто тільки медикаментозне лікування. Про повернення їх до повноцінного соціального життя не йшлося.
Чекати допомоги від держави не варто
Іще у нас є безкоштовна навчальна програма для родичів людей із негараздами психічного здоров"я. Пояснюємо, як поводитися і як діяти, якщо ваша родина має таку проблему. Вчимо, куди звертатися, коли потрібна консультація й допомога. Телефон нашої школи для родичів 8 (044) 468 61 64.
Що найчастіше радите?
— Усі люди різні, тож кожна ситуація унікальна. Тому й поради індивідуальні. Проте є кілька загальних. По-перше, якщо поведінка ваших близьких насторожує, не треба займатися самолікуванням і самодіагностикою. Звертайтеся до фахівців. По-друге, треба поважати одне одного, підтримувати й любити незалежно від того, здорова людина чи хвора.
Наскільки криза позначається на психіці українців?
— Люди ще не відчули її сповна. А от якщо перестануть виплачувати зарплати та пенсії, тоді криза накриє нас із головою. Що стосується хворих людей, то не всі отримуватимуть медичні послуги відповідно до своїх потреб, бо не зможуть платити за ліки, харчування тощо.
А як впливає на людей власне інформація про кризу, повідомлення преси, телебачення?
— Звісно, індивідуально. В багатьох це викликає пригнічений стан, депресію. Варто менше дивитися політичні програми. І не всьому слід вірити. Найбільше людей дратують, мабуть, взаємні звинувачення наших політиків. Громадяни не розуміють, що відбувається, і не знають, кому вірити. А зараз треба більше позитиву й гумору. Включайте гумористичні програми. Людина повинна жити своїми сімейними чи професійними проблемами. Слід покладатися на себе, підтримку близьких і рідних. Чекати допомоги від держави не варто.
Що робити, аби уникнути депресії?
— Навчитися знаходити позитив у житті, дивитися в майбутнє й бути оптимістом. Незабаром весна!
Криза провокує депресію?
— Через те, що зараз відбувається у країні, через зниження доходів і подорожчання у нас у всіх масова депресія. Криза здатна спровокувати стрес і пригнічений настрій. Але це можна подолати простими способами — зустріччю з друзями, походом у кіно, шоколадкою. Але якщо не допомагає і людина довго не виходить із цього стану, варто звернутися до психіатра. Це може бути хвороба.
Дорослим треба пам"ятати, що їхній настрій передається дітям
Окрім шоколаду, які ще є доступні антидепресанти?
— Це індивідуально. Жінки, наприклад, непогано борються з апатією та депресією походами по магазинах. На жаль, сьогодні таку терапію може дозволити собі не кожна — грошей бракує. Альтернативний варіант — відвідати перукаря чи косметолога. Або з"їсти банан — це теж гарний антидепресант. Жінки частіше перебувають у депресивному стані, ніж чоловіки. Ті найчастіше вирішують проблему через "сто грамів". І тут важливо вчасно зупинитися.
Іще дорослим треба пам"ятати, що їхній настрій передається дітям. У них теж може бути депресія, особливо в підлітковому віці. Найкраща допомога в такій ситуації — довірчі стосунки в родині, намагання пояснювати дитині, що відбувається.
І не всім треба долати пригнічений настрій у галасливій компанії. Деяким навпаки прописана самота. Щоб розібратися у ситуації, зрозуміти, що з тобою відбувається.
3 
1
Коментарі