Коли сьогодні беруться прогнозувати результати виборів 30 вересня (надалі виходимо з того, що вони справді відбудуться цього дня), слід пам"ятати: для точності прогнозу бракує знання надто багатьох чинників.

Ясно, що всі учасники перегонів намагатимуться використати адмінресурс. Партія регіонів — через урядові структури й підконтрольні органи самоврядування Сходу й Півдня. БЮТ — через ті ж органи самоврядування, але вже Центру й Заходу. "Наша Україна" — через президентську вертикаль держадміністрацій. Але хто робитиме це масштабніше й головне — ефективніше, поки що незрозуміло.

Неясно й те, якою буде тактика кампанії Партії регіонів: гранично конфронтаційною, з використанням старих гасел державності російської мови, боротьби з НАТО і за єдність із братньою Москвою; або ж — під прапорами стабільності й національної єдності (біло-блакитний Майдан квітня–травня намагався вже експлуатувати слоган "Схід і Захід разом!").

Відомо лишень, що в чолівці "регіоналів" з цього питання єдності ще немає. А від остаточного рішення залежатиме багато.

У першому випадку нижчим виявиться результат комуністів і проблематичним — поява в парламенті партії Вітренко (які неминуче намагатимуться відкусити окраєць голосів саме в "непослідовного" Януковича). Зате й БЮТ із "Нашою Україною" легше буде мобілізувати виборців постраховищем "донецької загрози". Чимало розчарованих прибічників "помаранчевих", які зареклися вже голосувати за своїх колишніх кумирів, однак прийдуть і проголосують — аби не сталося гірше.

У другому випадку неминуче зросте показник КПУ і з великою ймовірністю повернеться до сесійної зали полум"яна Наталя Михайлівна з вірним бойовим побратимом Марченком. Зате сумарний показник БЮТ і "Нашої України" виявиться нижчим — бо дехто з їхніх потенційних симпатиків просто залишиться вдома.

Отже, сьогоднішні соціологічні цифри не дають змоги відповісти на низку кардинальних запитань, від яких багато що залежатиме. Чи зуміють "помаранчеві" разом узяти більше голосів, аніж "регіонали" з їхніми потенційними союзниками? Хто переможе в рамках "помаранчевого" табору: БЮТ чи переформатована "Наша Україна"? (Не забуваймо при цьому, що досі остаточно не знято й можливість самостійного походу "Народної самооборони" — що кардинально змінить ситуацію в стані "помаранчевих"). Нарешті, чи прорвуться до парламенту СПУ, ПСПУ і (можливо) якийсь квазіцентристський проект?

Результат може суттєво різнитися від даних екзит-полів

Але окремі важливі відповіді можна дати вже сьогодні.

Насамперед, майбутня кампанія буде надзвичайно напруженою, жорсткою і брудною. А оголошений ЦВК результат може суттєво різнитися від даних сумлінних екзит-полів.

І головне: перевага будь-якої зі сторін (БЮТ + "Наша Україна" чи "Регіони" + потенційні союзники) вимірюватиметься ліченими відсотками. А це відразу породить зливу судових позовів і перетворить новий парламент (якщо ці позови будуть врешті-решт відхилені) на арену жорсткого протистояння. Не кажу вже про те, що переможена сторона матиме чудову нагоду не складати депутатської присяги, "обнулити" списки і поховати Верховну Раду 6-го скликання ще до її першого засідання.

А відтак і формування стабільної більшості, скажімо, в 227 "бютівців" та "нашоукраїнців" проти 223 "регіоналів" з комуністами виглядає так само нереально, як і формування більшості в 240 багнетів Партії регіонів, КПУ, і (можливо) СПУ із ПСПУ — проти 210 бійців Тимошенко й Кириленка з Луценком.

Очевидно, що стабільною може бути лише конструкція, яка спиратиметься на підтримку принаймні 270–300 депутатів. Теоретично це може бути або альянс "регіоналів" з "нашоукраїнцями" або тих-таки "регіоналів" із БЮТом. Або — "велика коаліція" всіх трьох названих вище суб"єктів. Четвертого варіанту просто не існує.

Про можливість союзу Партії регіонів і "Нашої України" вже сьогодні відверто говорять речники БЮТу. Справді, попри непримиренні декларації Кириленка й Луценка, експерти пишуть про наявність певних непублічних домовленостей на цю тему між Банковою і групою Ахметова-Колесникова, кровно зацікавленою в стабільних умовах для свого бізнесу. Звичайно, для цього потрібно буде подолати опір радикалів з обох сторін — і піти на ризик різкого падіння рейтингу самого Ющенка. Реакція Тимошенко буде прогнозована, і напередодні президентської кампанії вона отримає чудовий трамплін для боротьби за найпрестижніший кабінет країни.

І хоч якою єретичною здається сьогодні така думка, не можна вважати цілком неймовірною і коаліцію Партії регіонів із БЮТом. Адже ці дві сили вже показали, що вміють домовлятися — згадати б бодай їхнє спільне січневе голосування за подолання президентського вето на закон про Кабмін. Немає сумнівів, що великий бізнес з обох сторін не проти таких домовленостей, які в перспективі дозволятимуть розпоряджатися приватизацією й бюджетними потоками. І вже клопотом добре оплачуваних спічрайтерів стане пояснити доконечну необхідність такого кроку спантеличеним виборцям.

При цьому найбажанішою з погляду національних інтересів — але найменш імовірною виглядає саме можливість широкої коаліції Партії регіонів, "Нашої України" й БЮТу.

Найбажанішою — бо саме така коаліція реально означатиме початок національного примирення й кінець спроб розірвати суспільство й державу за лінією Схід-Захід, російськомовні-україномовні, пострадянські-проєвропейські. І — що вельми суттєво — лише в такій коаліції контрольний пакет матимуть прибічники європейського шляху розвитку.

Малоймовірною — бо егоїзм і захланність українських політиків майже напевно штовхатимуть їх до спроб поділити пиріг на двох, не віддаючи коштовних посад і преференцій третьому.

×