— З України? — запитав Джеф. Він ностальгічно приплющив очі. — Я колись працював у Богдана Футея у Вашингтоні. То був перший в Америці суддя українського походження. Надзвичайно приємна людина. Його дружина пекла смачні горіхові торти, якими Футей пригощав усіх в офісі.
І так ми з Джефом опинилися в нью-йоркському ресторані української кухні "Веселка". Він — щоб відновити призабуті смаки. Я — щоб провести невелике соціологічне дослідження "як американці сприймають українську кухню".
"Веселка" існує понад 50 років. А цей факт можна сміливо прирівняти до трьох зірочок "Мішлін". Ньюйорківці страшенно розбещені їжею. Коли в якомусь кафе погано готують, туди ніхто не йде, бізнес занепадає.
Ми з Джефом почали з пива. Я — "Львівського", він — "Оболоні". Джеф зазначив, що відчуває "свіжий шовковий присмак напою з нотами житнього хліба". Я погодилася. Будь-яке американське пиво нашпиговане консервантами. Завжди здається, що його роками зберігали десь у льосі. Але американці можуть цідити це пійло літрами.
На закуску пропонували вареники з картоплею, капустою, сиром, грибами і шпинатом. Щоправда, в меню вони називалися "пєроги". Припускаю, засновники "Веселки" емігрували із Західної України — у Львові і досі вареники називають "пирогами". Джеф кілька разів невдало спробував вимовити слово "вареники" і запропонував додаткову версію — "пєроги" звучить для американця простіше, ніж "вареники".
Головними стравами був борщ і голубці під назвою "фарширована капуста". Борщ подали наваристий, зі справжніми, а не консервованими буряками. Джеф сьорбав так завзято, що офіціантка запропонувала додаткову порцію. Він відмовився, мотивуючи тим, що має скуштувати ще кілька страв, щоб сформулювати для мене "американську думку про українську кухню".
Голубці фігурували у м'ясному варіанті для Джефа і в овочевому для мене. Нас обох приємно здивувало, що капуста надзвичайно ніжна і соковита. Навіть згадала, як мама вчила: "Для голубців важливо правильно обробити капусту". Ось тільки геть забула, як саме? Соус до голубців принесли в окремому соуснику — це вже американське вдосконалення. Гречану кашу як гарнір до голубців Джеф забракував.
— Нецікавий смак, — копирсався у ній виделкою.
Хітом вечері були деруни — гарячі, зі щойно натертої картоплі, із золотавою скоринкою. Разом зі сметаною до них пропонували яблучний соус — також суто американське доповнення.
На десерт я сподівалася замовити пиріжки з маком або вишнями. Але десертна карта пропонувала американізовані солодощі — кекси з чорницями, булки з кукурудзяного борошна або звичайний яблучний торт, який можна скуштувати в будь-якому кафе. Тому від десерту відмовилися.
— Як гадаєш, офіціантка — українка? — Джеф нишком кинув на неї оком.
Офіціантка скидалася на чорнявку із Західної України, говорила з ледь помітним акцентом.
— Переконаний, вона з України, — додав Джеф. — Бо молода, симпатична і така похмура. Зовсім не усміхається.
2 
1
Коментарі