Четвер, 24 липня 2008 19:19

В України є останній шанс для політичного та суспільного прориву

  Костянтин Матвієнко: ”Непопулярність Віктора Ющенка проектується на ту ж трипільську культуру, на бджілок чи на Говерлу”
Костянтин Матвієнко: ”Непопулярність Віктора Ющенка проектується на ту ж трипільську культуру, на бджілок чи на Говерлу”

Експерт корпорації стратегічного консалтингу "Гардарика" Костянтин Матвієнко, 43 роки, вважає, що нове покоління українських політиків не краще за своїх попередників.

Чи можливий в Україні новий політичний та суспільний прорив?

— Так, але зараз для цього останній шанс. Якщо його втратимо, на нас чекає криза й безвихідь. Можливо навіть війна та масова суспільна депресія.

Загалом, за часи незалежності України наше суспільство мало що створило. Отримали у спадок радянську систему влади, райкоми перетворилися на місцеві адміністрації, майже не змінилися судова та правоохоронна системи. Отож країна з ринковою економікою та соціальними свободами затиснена рамками держави, спроектованої ще в 1930-ті для реалізації цілей радянського тоталітарного режиму.

Але при цьому держава примудрилася скинути з себе головний тягар соціальної відповідальності. Перш за все це стосується медицини та санітарії. Ми перетнули межу в захворюваності на туберкульоз, СНІД, гепатити та венеричні хвороби, маємо близько мільйона онкохворих. Це наслідок неефективної боротьби із забрудненням довкілля та алкоголізмом,  контролю якості продуктів харчування і питної води.

Влада неспроможна побудувати мережу нормальних доріг, лікарень, шкіл. Трудові відносини теж перестали бути предметом її відповідальності. Взаємини найманого робітника та роботодавця перебувають у тіньовій сфері без жодних гарантій для трудящих. Звідси низька якість товарів і послуг, особливо це помітно у будівництві, торгівлі та у транспорті.

Або взяти збереження національної ідентичності. Це святий обов"язок будь-якої держави, але в українському виконанні виглядає карикатурно й незґрабно. Звісно, трипільські пам"ятки слід охороняти, так само як пам"ятки інших давніх культур. Слід розширювати і сферу вживання української мови та мережу музеїв. Але коли це є імітацією культурної політики, то ефект цілком зворотний. Як у випадку з трипільською керамікою, про любов до якої президента вже анекдоти складають. І непопулярність Віктора Ющенка проектується на ту ж трипільську культуру, на бджілок чи на Говерлу. А вони ж не винні.

Україні потрібні нові люди при владі, зі стратегічним баченням?

— Україна втрачає інтелектуалів. Вони відходять від політики, з освіти, від роботи в мізкових центрах та державних установах. У спадщину від Радянського Союзу Україні дісталася космічна, авіаційна галузь, машинобудування. Але дослідження припинені через відсутність фінансування. Тому нас так стрімко обійшли інші країни. Так, ми ще присутні на французьких авіасалонах чи на виставках озброєнь в Об"єднаних Арабських Еміратах. Та з кожним роком наші розробки стають все менш конкурентоздатними.

Інтелектуалів треба приваблювати високою зарплатою, житлом, перспективою. Людина має знати, що прийшовши в космічну галузь у 20 років, у 40 матиме багато грошей, повагу та їздитиме світом.

Нове покоління в Україні вже з"явилося. Але його обличчя не надихає. Політичні клани почали біологічно розмножуватися, і ці нові люди частіше за все невиховані та малоосвічені. Не знають елементарної етики поведінки, у них лише голий популізм та меркантильність.

Якою тоді повинна бути модель політичної системи в Україні?

— Має бути створений новий стратегічний тип влади. Наші політики виконують лише сьогоденні забаганки виборців і не бачать, куди має рухатися країна за 10–20 років. Ідеально було б, якби стратегічно дивився у майбутнє президент. Його слід було б обирати на сім років і не давати доступу до матеріальних цінностей. Завданням президента має бути прогнозування та запобігання глобальним викликам, таким як кліматичні зміни, нестача питної води, зменшення населення.

Президента треба обирати на сім років і не давати доступу до матеріальних цінностей

Треба змінити територіальну структуру влади. Нині інтереси громадян не реалізуються на рівні міста, району чи області. Облради взагалі треба ліквідувати — вони насправді нікого не представляють, не дбають про інтереси населення. Навіть не тому, що не бажають, а тому, що таких спільних інтересів немає. В областях досить лише державних адміністрацій. Вони здійснюватимуть винятково ті повноваження, які неспроможне реалізувати місцеве самоврядування, тобто громади.

Україна є суверенною державою?

— Абсолютно незалежних держав немає. Хіба що Швейцарія, яка зберегла франк, не входить у ЄС. Та це виняток. Держава, яка не може самостійно захиститися, змушена шукати допомоги. Якби Люксембург захотіли завоювати, він би з цим не впорався. Але країна перебуває в системі колективної безпеки НАТО, тому почувається захищеною й суверенною.

Україна не пройшла такий шлях суверенітету, як Франція, Велика Британія, Іспанія чи Швеція. Ми стали незалежними, коли світові комунікації вже розвинулися. А тому абсолютний суверенітет уже був неможливий. І вступаючи до СОТ, а згодом до ЄС та НАТО, Україна фактично втрачає неподільний суверенітет, навіть формально.

Може краще зберегти суверенітет і не вступати до НАТО?

— Ми могли б бути нейтральною країною, якби мали гарантії територіальної безпеки. А таких немає. Прикладом була ситуація довкола острова Тузла, зараз — щодо Криму та Севастополя. Із Росією є навіть загроза збройного конфлікту. Нейтральний статус зберігати можна лише тоді, коли тобі не погрожують.

Україна за територією найбільша країна Європи. За неї борються три центри впливу — ЄС, США та Росія. Кожен хоче використати нас для збільшення власної могутності. При цьому Росія своєю ворожістю фактично штовхає Україну в обійми ЄС та НАТО.

Але поки що Україна вступила лише в СОТ. Вона втратила економічний суверенітет?

— Абсолютна економічна незалежність також неможлива. Вступивши до СОТ, ми отримали певні конкурентні переваги. Наприклад, в Україну приходять іноземні банки та підвищують якість кредитного продукту для наших споживачів. Або страхові компанії чи мережі харчування.

Проблема в іншому. В Україні швидко зростає валовий внутрішній продукт, але ще швидше його проїдають. Ми тупо викидаємо гроші на загравання з бідними виборцями. Замість підвищення пенсій, яке миттєво знищує інфляція, краще було б будувати нові лікарні, створювати робочі місця для дітей пенсіонерів. Так вони самі зможуть підтримати своїх батьків.

Зараз ви читаєте новину «В України є останній шанс для політичного та суспільного прориву». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода