Директор Інституту демографії і соціальних досліджень Елла Лібанова, 56 років, каже, що сьогодні у вимиванні з України робочої сили найнебезпечнішою є Росія.
Як вплинула криза на соціальну сферу?
— Минуло надто мало часу, щоб робити конкретні висновки. Ще немає змін у статистиці по безробіттю, спровокованих кризою соціальних конфліктів, масового невдоволення. Поки що ознак катастрофи я не бачу.
Але ж люди втрачають роботу...
— Фактичне безробіття справді зростатиме. Але людей переважно не звільнятимуть, а відправлятимуть в адміністративні відпустки, переводитимуть на скорочений робочий тиждень тощо. Так уже було в 1990-х. Роботодавці домовлятимуться з працівниками й профспілками, але намагатимуться зберегти персонал.
Як може допомогти держава?
— Можна було б запровадити допомогу з часткового безробіття. Так зробила, наприклад, Німеччина. Хоча б на рік-півтора, щоб підтримати людей.
А Фонд соціального страхування витримає?
— Якщо будуть масові звільнення й люди підуть за допомогою по безробіттю, тоді навряд чи. Але я не бачу підстав для такої ситуації. Навіть ті люди, яких уже звільнили, ще не стали на облік у центри зайнятості. Хоча я радила б це зробити. Отримаєте якісь гроші й допомогу в працевлаштуванні.
Чи може держава запобігти безробіттю?
— Може. Скажімо, зараз у складній ситуації будівельна галузь. А там одного зайнятого обслуговує ще п"ять-сім робочих місць в інших галузях — металургії, хімічній промисловості, виробництві будматеріалів. Але ж Україна має готуватися до футбольного чемпіонату Євро-2012, відповідно багато будувати. Це треба робити через держзамовлення. А в умовах тендерів слід записувати, щоб на будівництва залучали лише українських робітників. Навіть якщо будуватиме закордонна компанія.
Електроенергія, газ, вода — мають бути дорогими
Чи більшатиме людей, що виїжджатимуть на заробітки за кордон?
— Цього року вперше провели повномасштабне оцінювання трудової міграції. За попередніми результатами, її обсяги не такі вже й великі: за кордоном працюють менше трьох мільйонів наших співвітчизників. При цьому пік міграційного відтоку до Європи вже минув. Сьогодні в переманюванні з України робочої сили набагато небезпечніша Росія. Якщо ціна на нафту триматиметься, то соціально-економічна ситуація там буде привабливою, та й мовного бар"єру немає. А Росія вкрай зацікавлена в додатковій робочій силі й у збільшенні населення. Тому саме вона, а не країни Євросоюзу, може "вимити" наші трудові ресурси.
Якою буде демографічна ситуація в Україні?
— Погіршуватиметься. Усе залежить від глибини й тривалості кризи. Якщо це затягнеться, то неминучими будуть депресія, спалах самогубств, розвиток алкоголізму, наркоманії, погіршення здоров"я населення, смертність. А от різкого падіння народжуваності не буде. Якщо збережуться виплати на дітей, то саме вони на тлі безробіття й безгрошів"я будуть стимулом для населення.
А що буде з пенсійним забезпеченням?
— Загалом середній розмір пенсій має становити 40 відсотків від середнього розміру зарплати. А сьогодні він 60 відсотків. Тобто без підвищення зарплат й мови не може бути про підвищення пенсій. Максимум — індексувати їх відповідно до інфляції. За останні кілька років пенсійні виплати надто розкрутили. І сьогодні не знають, як їх виплачувати. Отож зміцнити існуючу солідарну систему можна лише заморожуванням пенсій. Адже на підвищення пенсійного віку йти не хочуть — це не популярно.
Загалом зміни в соціальній сфері залежатимуть від поведінки економіки. До нас криза дійшла через фінансову сферу й металургію. Її продукцію перестали купувати на світовому ринку. Тобто ми кризу відчули через курс долара й припинення експорту металургійної промисловості. От поки що все.
В України є гарні можливості виграти на цій кризі. Скажімо, експортувати сільськогосподарську продукцію, маємо ж гарний урожай. Причому доцільно продавати не сировину, а готову продукцію. А ще зараз саме час провести реструктуризацію вітчизняної економіки. Давно говорять про те, що не можна тримати таку орієнтовану на експорт економіку. Багато в чому наші нинішні проблеми пов"язані з цим.
Звісно, у складному становищі опиниться середній бізнес. Малий мобільніший, він постраждає менше. Зазнає втрат сфера послуг: українці почнуть відмовлятися від багатьох речей. А от вартість житлово-комунальних послуг зростатиме незалежно від кризи. Думаю, ціни на газ теж. Але якщо держава хоче, щоб громадяни почали заощаджувати електроенергію, газ, воду — вони мають бути дорогими.
Бідних в Україні побільшає?
— Важко сказати. Бідність — це наслідок соціальної нерівності. Якщо залишать пропорційний прибутковий податок, не запровадять податок на нерухомість — бідні й далі платитимуть стільки ж, як багаті. Це призведе до посилення розшарування суспільства й зростання бідності.
Хто не постраждає від кризи?
— Бюджетники: лікарі, вчителі тощо. Вони будуть бідними, як тепер, але роботу не втратять.
Як людям діяти в нинішніх умовах?
— Гроші з банків забирати не рекомендую. Там хоча б якийсь відсоток нараховують. Та й удома тримати заощадження небезпечно. Скуповувати долари теж не варто — раніше треба було, коли вони дешевшали. Гра на курсах валют — це не для бідних. Для неї потрібні великі капітали.
Також варто намагатися працювати на кількох роботах. Потрібно погоджуватися на будь-яку, навіть якщо вона не відповідає твоєму рівневі. Це тимчасовий крок, але зараз необхідний. А якщо назріла загроза звільнення, то не робити це за власним бажанням — бо так не отримаєте вихідної грошової допомоги.
Є притча про двох жаб, що потрапили в глечик із молоком. Одна одразу пішла на дно, а друга била лапками, збила масло й вибралася. От так треба й нам тепер. Бракує грошей — не купуймо, наприклад, готову буженину, краще приготувати самим. Так само в багатьох інших речах.
Безперечно, Україна від кризи зараз потерпає. Але це ще питання, скільки в нинішній ситуації зовнішніх факторів, а скільки внутрішніх.
І яких більше?
— Думаю, внутрішніх. Наші політики скористалися ситуацією й списали свої промахи на світову кризу.
3 
35413
Коментарі