Начальник відділу організації профорієнтації Державного центру зайнятості Інна Бондіні, 40 років, каже, що в Україні є стійкий попит на робітничі професії у сфері послуг, будівництві, промисловості.
У СРСР людей орієнтували переважно на здобуття робітничих професій. Сьогодні ж український ринок праці відчуває дефіцит саме кваліфікованої робочої сили. Чому?
— З часів Радянського Союзу змінилося ставлення до робітничих спеціальностей та й до праці в принципі. Тоді було багато кінофільмів, пісень, вистав та книг, що прославляли робітника. А ледарів карали позбавленням волі. Нині багато чого змінилося і в законодавстві, і в суспільстві. Серед певної частини сучасної молоді немає бажання взагалі працювати. І українські митці втратили інтерес до цієї теми. Немає пропаганди робітничих професій, втрачено високий статус робітника. Ми намагаємося це відродити.
І як можна зацікавити людей обирати робітничу професію?
— Люди у пошуку роботи насамперед орієнтуються на рівень зарплати, умови праці та на можливість творчо розвиватися в професії. Доки за робітничі професії мало платитимуть і не створюватимуть робітникові необхідних умов, ніяка профорієнтація й пропаганда не дадуть позитивного результату.
То навіщо нині профорієнтація?
— Одне із основних її завдань — інформування про світ професій. Їх сьогодні близько 40 тисяч. Приблизно кожні п"ять років цей перелік змінюється: якісь спеціальності зникають, а приходять нові, затребувані часом. Профорієнтатор має розповісти і про потреби ринку праці. Щоб людина зробила вибір, виходячи з власних можливостей і бажань, але при цьому враховувала затребуваність обраної професії. Особливо такі поради потрібні тим, хто розпочинає трудову діяльність.
І які настрої української молоді щодо вибору професії?
— За проведеними службою зайнятості серед школярів соцдослідженнями близько 70 відсотків старшокласників орієнтовані на вищу освіту, причому переважно в гуманітарній сфері. 4–8 відсотків учнів планують після закінчення школи працювати. І майже кожен десятий бажає піти вчитися у профтехучилище.
Більшість молодих людей, які закінчують школу, вже обрали вуз. Що робити тим, хто не здасть тестів і не стане цього року студентом?
— У таких є щонайменше три шляхи. Перший — готуватися до тестів на наступний рік, якщо молода людина не хоче працювати, а батьки мають можливість її утримувати. Другий — знайти роботу. Але після школи не варто розраховувати на велику зарплату. І третій шлях — звернутися в службу зайнятості, де допоможуть здобути профосвіту за рахунок коштів Фонду загальнообов"язкового соціального страхування на випадок безробіття. Термін такого навчання — до півроку. Служба зайнятості сьогодні навчає майже 500 професій. Наприклад, кухар, кондитер, перукар, слюсар, токар тощо. Ми навчаємо переважно під конкретний запит роботодавця з наступним працевлаштуванням.
Водночас далеко не всі дипломовані випускники вузів можуть знайти роботу.
Торік у центрах зайнятості зареєстровано понад 1,1 мільйона безробітних віком до 35 років. Це майже половина всіх, хто став на облік.
Професій сьогодні близько 40 тисяч
Із цього мільйона близько 70 тисяч — випускники шкіл, ПТУ та вузів. 56 відсотків їх — це молоді дипломовані фахівці, переважно гуманітарії. На них немає попиту. Отож доводиться здобувати робітничу професію, маючи в кишені диплом про вищу освіту.
Які фахівці затребувані в різних регіонах країни?
— Загалом по Україні спостерігають стійкий попит на робітничі професії у сфері послуг, будівництва, промисловості. Зокрема, в аграрних областях потрібні фахівці сфери послуг, у східних промислових — шахтарські й робітничі професії. На заході країни розвивається підприємництво, передовсім у сфері зеленого туризму. Тому при професійній орієнтації людей ми враховуємо особливості регіону, потребу в тих чи інших професіях. А також можливість і бажання відкрити власну справу чи виїхати в інший регіон.
Сьогодні внутрішня трудова міграція є однією з особливостей розвитку українського ринку праці. Не маючи змоги знайти роботу за спеціальністю вдома, люди їдуть у ті регіони України, в яких їхні професії затребувані. Насамперед у великі міста: Київ, Дніпропетровськ, Харків.
На чому побудована профорієнтаційна робота?
— На індивідуальному підході до кожного клієнта. Фахівець із профорієнтації проводить співбесіду, психологічні тести — діагностику особистих якостей, щоб порекомендувати сферу діяльності, де людина буде успішною. Надаємо не лише рекомендації щодо вибору чи зміни професії, а й щодо подальшого працевлаштування.
Так, наприклад, проводимо тренінги та семінари. Особлива увага тим, у кого є певні труднощі з працевлаштуванням: випускникам навчальних закладів, інвалідам, жінкам… Зокрема, не секрет, що в нашій країні при прийнятті на роботу спостерігається дискримінація за статтю. Наші спеціалісти радять, як поводитися жінці, щоб витримати конкуренцію з боку чоловіків під час працевлаштування.
І що саме радите?
— Насамперед треба бути впевненою у своїх силах та професіоналізмі й показати це на співбесіді. Чоловіки націлені на досягнення результату. У своєму резюме та при співбесіді вони найчастіше використовують дієслова, тоді як жінка орієнтована більше на емоційну сторону життя, в її мові переважають прикметники. Коли розмовляєте з роботодавцем, треба намагатися перебудувати свою мову на дієслова. А резюме скласти так, щоб воно мало характер дії. На співбесіді слід говорити про те, якого результату ви досягли в попередній професійній діяльності та що можете запропонувати новому роботодавцеві. Це спрацьовує.
3 
1
Коментарі