Народний депутат від фракції "Наша Україна" Сергій Головатий, 52 роки, вважає все ще можливим звернення до Конституційного суду для скасування політреформи.
Процес загарбання влади Партією регіонів уже набув ознак незворотності?
— Я не згоден з тим, що у Ющенка хтось щось забирає. Він сам усе віддав. Тоді, коли, ще будучи кандидатом у президенти погодився на так звану "політреформу". Підписали у Маріїнському палаці меморандум, потім відбулося "знамените" голосування, участь в якому брала значна частина "Нашої України". Вони тоді самі собі винесли вирок. Той самий випадок, коли ведуть українця на страту, а він запитує: мотузку дадуть чи з собою брати? Ющенко взяв сам. І відтоді вона все тугіше й тугіше затягується не тільки на його шиї, а й на шиї України як незалежної і європейськи орієнтованої держави.
Бо річ же не особисто в Ющенкові як у людині чи політикові. Ідеться передусім про незалежність України, демократію в ній та той інститут влади, який має забезпечити і незалежність, і демократію. Адже більш дієвого й ефективнішого владного інституту за президентський в Україні не було. Зараз же відбулася руйнація інституту глави держави. За Конституцією, президент у нас — гарант державної незалежності, суверенітету, прав і свобод людини. Усе це "політреформою" знищено. Практично гаранта всього цього не стало. Ющенко позбавлений можливості надалі ним бути.
І все фундаментально сплановано. Це стратегічний проект, які не проваджують за рік чи п"ять. А якщо треба, то й за 20 чи 30 років...
Ким сплановано?
— Тими, кому Україна заважає як самостійний, демократичний, міцний економічно суб"єкт геополітичного простору.
Маєте на увазі Росію?
— Я не називатиму. Якоїсь однієї країни тут немає. Навіть у Росії є різні центри впливу чи ухвалення рішень. Немає одного гравця. За всіма подіями в Україні стоять певні сили, система. Подивіться на справу Ґонґадзе. Вона почалася раніше, ніж "політреформа" — але джерела ті ж самі. Першого удару по інституту президента було завдано тоді. Був Кучма, тепер Ющенко. Справи не розкрито, і будь-який президент від неї залежатиме. Бо що ж ти за глава держави і гарант прав, коли не забезпечив право матері знати, де її син і що з ним сталося?
Після приходу до влади антикризової коаліції ми повертаємося до часів Кучми?
— Де в чому зараз гірше, ніж за Кучми. У чомусь краще. Ця коаліція безчинствує, діє нахраписто, свавільно, агресивно — але вона поставлена в інші політичні умови, ніж були при Кучмі.
Кучма теж розпочинав за демократії і певних противаг, але згодом сам створив такі умови, які дозволяли отримати максимум безконтрольної влади...
— Саме так робить антикризова коаліція. Це такий собі колективний Кучма. Утім, своїм ставленням до Конституції, права, способу вирішення політичних питань вони навіть гірші за Кучму. Шляхом ухвалення законів намагаються створити найсприятливіші умови для свого перебування при владі. Це неодмінно призведе до кризи. Виростає нове покоління, яке навряд чи можна буде загнати в стійло.
Зараз немає лідерів, рівних Чорноволу
Якби торік улітку прем"єром стала Тимошенко, а не Янукович, зараз політична ситуація була б принципово іншою?
— Історія не знає умовного способу. Сталося те, що сталося. Подання Януковича на прем"єра від цієї коаліції було черговою фундаментальною помилкою Ющенка. Другою після його згоди на "політреформу".
Будучи тоді міністром юстиції, я написав президентові записку. У ній, окрім стовідсотково тоді існуючих юридичних підстав для розпуску Верховної Ради, дописав як пораду інші, моральні. Ющенко міг би їх озвучити, оголошуючи про розпуск парламенту. Причому там не було прив"язки до особи Януковича. "Для мене як для глави Української держави ця кандидатура є неприйнятною з моральної точки зору передусім тому, що вона висунута коаліцією, у складі якої є правонаступники політичної сили, яка винищувала Український народ Голодомором — Комуністичної партії", — так тоді міг би сказати президент. Та Ющенко парламент не розпустив, і тепер уся відповідальність за ситуацію в Україні лежить на ньому. Бо річ же не в тому, який результат отримала б на дострокових виборах "Наша Україна". Відповідальність була б на народові. А президент за такого підходу міг би сказати: я зробив усе, що від мене залежало.
Зараз у Ющенка є можливості розпустити парламент?
— Ні.
Що ж можна зробити, аби переломити ситуацію?
— Зробити можна багато. Але для цього треба бажання, вміння й рішучість. За відсутності бодай одного з цього нічого не вийде.
Чи існують можливості скасування політреформи через Конституційний суд?
— Існують із 5 грудня 2004 року. Будучи тоді ще членом фракції Блоку Юлії Тимошенко, я підготував подання і зібрав 50 потрібних для звернення до Конституційного суду підписів народних депутатів. Віддав це Юлії Тимошенко. Вони опинилися в сейфі Олександра Турчинова, тодішнього глави Служби безпеки України. Де звернення зараз — не знаю.
Зараз іще можна звертатися з цим до Конституційного суду?
— Звичайно. Закон про внесення змін до Конституції є актом, недійсним з моменту появи. Тобто таким, який не може вважатися відповідним чинній Конституції. Тому є всі підстави звернення до Конституційного суду, і право цього звернення не обмежене в часі.
Чому ж не звернеться до суду "Наша Україна", хоча й ухвалила таке рішення на з"їзді?
— Я не є членом цієї партії, а лише фракції НСНУ у Верховній Раді, тому не знаю. Для мене як для політика пояснень зволікання зі зверненням до суду немає.
У разі звернення до суду на його рішення можуть вплинути політично?
— Не виключено. Політика впливає у нас на все. Ось зараз домовляються усунути генпрокурора Медведька, щоб повернути на це місце Піскуна. Хоча є рішення Вищого адміністративного суду, що звільнення Піскуна було здійснене в межах конституційних повноважень президента. А тепер змінилася політична кон"юнктура, комусь треба когось посадити або ж навпаки — звільнити від кримінальної відповідальності... От і вирішили: давайте повернемо Піскуна, бо він обіцяє це зробити. Хочуть через Верховний суд скасувати рішення Вищого адміністративного. Хіба це не політика, до якої залучається найвища судова установа всупереч своєму призначенню?
Як ви пояснюєте логіку Юлії Тимошенко у її співробітництві з Партією регіонів?
— Вона робить те, що й інші лідери, — змагається за особисту владу. Я прийшов у політику в кінці 1988-го, коли зароджувався Рух. Бачив усіх українських політиків, їхні слова, дії. І за весь цей час лише для одного лідера найвищою цінністю була Україна — для В"ячеслава Чорновола. У цьому він не здавався нікому, не йшов на жодні компроміси з Кравчуком, Кучмою і тими в Русі, що на компроміси йшли. Єдиний, який ставив Україну вище за своє життя. Більше таких не було. І зараз серед лідерів п"яти парламентських політичних сил немає жодного, рівного Чорноволу.
2 
1
Коментарі