Відставка уряду Юрія Єханурова завдала чергового удару по іміджу України у світі. Не може він бути хорошим у держави, де просто так Кабміну кажуть: а йди ти...
Має всі підстави ще більше зневіритися у владі й кожний з нас. І сприймати її як зграю, що постійно гризеться: то за гроші, то за власність, то за депутатську недоторканність. Але майже завжди у нашої так званої політичної еліти на першому місці особисті й групові, а не національні інтереси.
Цього разу строкату компанію звела докупи нелюбов до Ющенка. Комуністи, тимошенківці, об"єднані соціал-демократи, депутати Литвина і Януковича тепер підраховують очки. Хоча не все так просто.
Тимошенко мусить пояснити, як вона опинилася в одній компанії з комуністами, Януковичем і Медведчуком
Тимошенко, яка вочевидь хоче ослабити "Нашу Україну", мусить пояснити виборцям: як вона опинилася в одній компанії з комуністами, Януковичем, Медведчуком? І навряд чи допоможе Юлії Володимирівні застосований нею блискучий прийом: за кілька годин після відставки уряду вона заявила, що тепер Ющенко може запропонувати посаду прем"єра Януковичу. Тобто спробувала переключити увагу людей зі щойно зробленого дуже сумнівного власного кроку на навіть теоретично неможливе рішення президента.
"Наша Україна" справді послаблюється. Але разом з тим зростають її шанси переконати націонал-демократів і патріотів, що, попри все, саме Ющенко з Єхануровим, а не Тимошенко, найбільш адекватно представляють їхні інтереси.
Нібито нічого очевидного не виграв Янукович з компанією. Але пізніше ця ситуація може їм дуже згодитися. Нова витівка Тимошенко зменшує ймовірність об"єднання "Нашої України" і БЮТ у наступному парламенті. Відповідно, шанси Партії регіонів на участь у більшості зростають. Тим більше, що Юлія Володимирівна знову продемонструвала: якихось твердих політичних принципів вона не має. Тож аби повернутися в прем"єрське крісло, готова буде домовлятися з ким завгодно. І ніяка ціна за це не буде для неї завеликою.
Об"єднані соціал-демократи отримали моральне задоволення від того, що дошкулили своєму давньому і найзапеклішому опонентові — Ющенку. Зріс і авторитет Литвина — як умілого маніпулятора парламентським голосуванням. Отакі партійні підсумки.
Ситуація вимагає від президента наступальної позиції
Усе, що сталося, є непоганим уроком і для президента. Він ще раз пересвідчився в можливостях відвертих ворогів і заклятих друзів. І напевне зрозумів: ситуація і в політичному середовищі, і в країні загалом вимагає від нього наступальної позиції. Він є головним політичним гравцем. А має стати ще й найбільш активним. Якщо президент реально включається в якийсь процес, то, як правило, домагається бажаного результату. Як це було, наприклад, із призначенням Єханурова у вересні минулого року. Спочатку Верховна Рада проігнорувала внесену президентом кандидатуру. Тоді він так само вичікував. А потім провів активні переговори, і Єханурова обрали прем"єром.
Цього разу ситуація повторилась.
2 
1
Коментарі