— Пройшлася вулицями міста, поговорила з львів'янами, вдихнула повітря боротьби за нашу незалежність, яка у Львові має найбільшу концентрацію. Зайшла в музей творчості Олекси Новаківського (живописець. — ГПУ). Там познайомилася з письменницею Оксаною Кузів. Не говорили про політику й наболілі питання. Я просто слухала її вірші. Зрозуміла, що велич українства — в людях, їхніх долях, — говорить лідер партії "Батьківщина" 57-річна Юлія Тимошенко.
1 листопада прибула до Львова. Наступного дня в Будинку вчених на вул. Листопадового чину в центрі міста зустрічається із журналістами й місцевими підприємцями.
— Мій візит пов'язаний із відзначенням Листопадового чину (повстання, організоване у ніч із 31 жовтня на 1 листопада Українською Національною Радою проти австро-угорського панування. — ГПУ). Як 100 років тому наші герої зробили все, аби ствердити українську національність, так і тепер українські бійці захищають нас на фронті. Минуло 100 років — бачимо, наскільки важко побудувати власну державу, — каже Юлія Тимошенко.
Біля Будинку вчених зібралися її прихильники.
— Усе життя працювала лікарем, отримувала невисоку зарплату. Тепер мені начислили мізерну пенсію, — говорить жінка років 65, називається Марією Андріївною. — Заходжу в магазин — і почуваюся останнім злиднем. Візьму 200 грамів дешевого сирного продукту — і йду на касу. У рибний відділ заглядаю, як на екскурсію. Не можу собі нічого дозволити. Треба ж нас, інтелігенцію, довести до такого стану. Тільки на Тимошенко маю надію. Якщо ті вовки допустять її до влади.
Юлія Володимирівна підіймається сходами на другий поверх. З усіма вітається.
— Зрозумівши, яка небезпека нависла над Україною, я ініціювала Форум миру, безпеки, оборони. Прийшли військові експерти, добровольці, волонтери, матері хлопців, які зникли безвісти. Всі погодилися, що потрібна сильна українська армія. Прикро, що на її забезпеченні роблять брудний корумпований бізнес. Потрібно припинити торгівлю на крові, заробітчанство на армії, — каже Тимошенко.
— Чи є Мінські домовленості гарантією миру? У свій час вони зупинили розгортання війни. Але теперішній їхній формат не дає зупинити війну. Поряд із Мінським процесом маємо повернутися до гарантій 1994 року, коли відмовлялися від третього за потужністю у світі ядерного потенціалу. Ми тоді повірили США, Великій Британії. Не думаю, що повірили Росії, але підписали меморандум. Тепер великі держави мають виконати свої тодішні зобов'язання. Як тільки зміниться президент, одразу буде скликаний саміт, який збере ці країни. Успішна дипломатія може йти, коли буде сильна армія. Без правильного ставлення до військових, ветеранів не зможемо її побудувати. 30 тисяч професійних військових пішли з армії, бо до них немає поваги, не відчувають захисту, належного забезпечення. Сім'ї людей, які загинули в АТО, залишили без уваги. Ми написали докорінно новий контракт для осіб, які вирішили піти в армію.
Тоді повернемо окуповані Донбас і Крим. Запустимо судовий процес із претензіями до країни-агресора. Росія має компенсувати всі втрати і збитки, які понесли українці. Експерти порахували, що можемо вимагати 3,5 мільярда доларів.
Юлія Тимошенко показує книжку "Новий економічний курс".
— Він докорінно міняє податкову систему, — продовжує. — Україна, за оцінкою американської компанії "Блумберґ", є найбіднішою країною Європи. І посідає перше місце на континенті за рівнем корупції — згідно з дослідженням компанії "Ернст енд Янг". Міністр закордонних справ Клімкін зазначив: щороку мільйон українців залишають нашу країну. Ось підсумки політики за останніх чотири з половиною роки. Україна, як ніколи, економічно слабка. Якщо Сингапур — у 20 разів менший за Івано-Франківську область — став однією із найзаможніших країн світу, то в нас для цього є всі можливості. І демократичний світ допоможе нам.
Також пропонуємо проект нової конституції, — додає Юлія Володимирівна. — 1996 року вона ствердила нашу незалежність. А всі наступні роки кожен президент знущався над нею як міг. У підсумку вийшла хаотична конструкція, яка є фундаментом для кланово-олігархічної системи. Наш варіант конституції передбачає неупереджене правосуддя, підконтрольне суспільству, де неможливо прийняти неправомірне рішення. Після виборів українці мають затвердити нову конституцію на референдумі.
— Ви потрапили в санкційні списки Росії, — лунає із залу.
— Вони абсолютно все поставили на свої місця. Ця брудна стратегія діючого президента: я — патріот, єдиний рятівник України, а всі інші — рука Кремля. Це — політична технологія. Тим часом корпорація "Рошен" працює на території Росії, однак не потрапила до цього списку. Мені немає чого боятися цих санкцій. У моїх родичів, друзів, членів команди немає бізнесу в країні-окупантові.
Проти мене застосовують брудні технології. В яке місто не приїжджаю — кругом працюють порошенківські тітушки. На свято Покрови пішла до церкви в маленькому населеному пункті біля лінії фронту. Люди з гаслами проти мене зайшли прямо в церкву.
Президент прикривається дорогими серцю українця гаслами: мова, віра, армія. Хай припинить корупцію на оснащенні армії, або зніме зі свого білборду слово "армія". Якщо продовжує знищувати українців через тарифи, нехай зніме слово "віра" — бо це любов до Бога і до людей. Якщо він публічно зриває голосування за мову у Верховній Раді, то нехай зніме слово "мова".
— А що відбувається з тарифами? — говорить Тимошенко. — Вимагаємо скасувати нове підвищення ціни на газ. Президенту це нецікаво, бо в нього залишилося ще шість місяців, аби все взяти на свої офшорні рахунки.
Коли є монопольне постачання природного газу, тепла, електроенергії — це ще один податок на людей. Усю систему використовують не як економічний інструмент продажу енергоносіїв, а для отримання надприбутків вузьким колом людей, які мають доступ до встановлення тарифів. Це — президент і його оточення. Також ті, хто встиг узурпувати наші родовища. Заробляють по 200–300 відсотків рентабельності на українських родинах.
У країнах, де видобувають власний газ, ціна значно нижча. У Казахстані — 80–90 доларів за тисячу кубометрів. Чому нам ставлять 300 доларів?
Ціну на газ реально знизити. Закладемо 30 відсотків рентабельності для розвитку нафтогазової галузі — це більше, ніж достатньо, й поставимо посильний для українців тариф. Це менш як 90 доларів за метр кубічний.
Нас обманюють, що чотири з половиною роки Україна не споживала російського газу. Україна його використовує. Тільки за документами він проходить через Європу. Насправді отримується на кордоні з Росією.
На зустріч із Юлією Тимошенко приїхали журналісти з міста Червоноград на Львівщині. Там видобувають вугілля.
— Що думаєте про ситуацію з шахтарями, яким затримують зарплату? — питають.
— Для України є принизливим, коли вона має сильну металургію, розроблені шахти, а вугілля імпортує. Я в часи найвищої кризи ніколи не допускала затримки зарплати шахтарям. Закладала видатки з бюджету на розвиток вугільної галузі. Була автором закону про престижність шахтарської праці.
Зустріч із львівськими підприємцями розпочинає кандидат економічних наук Ігор Гурняк, 47 років:
— Львів втрачає свого підприємця. Який бізнес не взяти — за ним стоїть кіпрська фірма. Ніхто не хоче довгостроково інвестувати. Львівська пивоварня стала "Карлсбергом". За автобусним заводом стоїть те саме обличчя росіянина, який раніше угробив це підприємство. Всюди офшорні схеми. Ми інвестуємо в чужу економіку, хоча маємо підтримувати українського виробника.
Юлія Тимошенко просить, щоб присутнім роздали "Новий економічний курс".
— Вся база укладання податку на прибуток — у тіні. Цю систему треба змінити, — каже Юлія Володимирівна. — Наша пропозиція: податок на додану вартість скасувати, замінити на мінімальний податок. Акцент робитимемо на драйверах в економіці. Зараз таким є ІТ-сектор. Треба для них створити належні умови. Інакше вся розумна молодь знайде своє щастя у США, Німеччині.
Супердрайвер — житло в Україні. Хто сьогодні може купити нерухомість? На базі підняття економіки всім треба давати іпотечний кредит. Знімати 25-відсотковий перший внесок. Не може українська родина його заплатити. Житло давати під 3 відсотки на 30–50 років, аби людина могла розраховуватися. Не конфісковувати це житло, якщо в родини виникли тимчасові труднощі.
Держави сильні поселенськими мережами. Закладається невеличке фермерське господарство. Потім воно розростається до поселення, села, селища. Згодом може стати містечком. Ми — за децентралізацію. Але замість децентралізації відбувається централізація. Громади бачать у об'єднанні додатковий потенціал розвитку. Це треба підтримувати. Але громади, що не захотіли об'єднуватися, силоміць позбавили доходів із бюджету, права розпоряджатися землею. А коли громади об'єднали, то закрили школи, фельдшерсько-акушерські пункти, клуби. Це нагадує не розгортання поселенської мережі, а її згортання.
У новій конституції все буде переглянуто. Зараз 60 відсотків коштів іде в центр, а 40 залишається на місцях. Має бути навпаки.
Юлії Тимошенко гуртом бажають перемоги на виборах глави держави.
— Як станете президентом, кого призначите прем'єром? — питає жінка із залу.
— У новій конституції не бачу двовладдя. Знаєте, яке це горе, коли в одній країні — два керівники? Шлях у нікуди. Міністри постійно отримують дві команди: одну від президента, другу — від прем'єра. Одна другу виключає, в міністра починається параноя. Він не знає, куди бігти і яку команду виконувати. Починається інституційний конфлікт між президентом і прем'єром. На референдумі маємо вибрати: в державі повинна бути президентська форма правління чи парламентська.
— Юліє Володимирівно, дякуємо за воду, — говорить львів'янка 48-річна Оксана Симчик.
Стоїть біля Будинку вчених. Чекала, коли в Тимошенко закінчиться зустріч, аби привітатися з нею.
— Коли була прем'єр-міністром, пройшла вулицями міста, спитала львів'ян, що їх турбує, — говорить Юлія Тимошенко. — Сказали: десятиліттями не мають води. Тоді було важко — світова криза 2008–2009 років. Однак наш уряд виділив усе до копійки, аби Львів отримав воду. Я приїхала і проконтролювала процес. Знову так зроблю у статусі президента.
Юлія Тимошенко прощається. О 18:00 у неї запланована зустріч із громадою Стрия. Там на майдані Незалежності в центрі її очікують 5 тис. осіб.
2 
1
Коментарі