Учора в Празі відбувся установчий саміт Східного партнерства. Це нова ініціатива Євросоюзу, покликана розвинути його відносини з Україною, Молдовою, Грузією, Вірменією, Азербайджаном та Білоруссю.
Ініціатива має на меті можливе укладання країнами-учасницями угод про асоціацію з ЄС, створення зон вільної торгівлі, лібералізацію візового режиму, здійснення проєвропейських внутрішніх реформ тощо. Про членство не йдеться. Євросоюз цілком резонно прагне лише створити біля своїх кордонів більш-менш однорідний із ним простір. Бо бідні, недемократичні, клопітні й непередбачувані сусіди — штука неприємна та витратна.
Набути однорідності з Європою також і в інтересах України, насамперед пересічних її громадян. Проте завдання це дедалі ускладнюється. Стандарти європейського життя постійно зростають, і це стосується всього — якості харчів і питної води, захисту споживачів, оподаткування й міського устрою, довкілля та стосунків між державою і людиною, рівня викидів вуглецю з автомобілів, освіти і т. д. Бути Європою сьогодні набагато важче, ніж п"ять чи 10 років тому. Вона постійно рухається вперед. Україна ж або тупцює на місці, або здає назад. Бо євроінтеграція на 90% є справою приведення країною внутрішнього господарства до відповідних стандартів. А про які реформи в Україні можна говорити, коли кілька років не працює належним чином парламент, триває війна між гілками влади, яка діє в інтересах кількох політико-фінансових кланів, а не держави та суспільства. Україна, хоч географічно і належить до Європи, залишається осторонь сучасної європейської цивілізації.
Питання членства якщо й постане, то років за 20–30
Немає сенсу говорити нині про вступ до Євросоюзу чи вимагати від нього гарантій членства на майбутнє. Це так само недоречно, як і за часів Кучми: тоді держава також рухалася у протилежний бік, хоча з інших причин. Питання членства якщо й постане, то років за 20–30: за умови, що Україна буде достатньо реформованою, передбачуваною й стабільною країною. Нинішні відносини з ЄС слід сконцентрувати саме на цьому. Спочатку треба навчитися робити якісні дороги, ощадливо ставитися до енерговитрат чи відповідати європейській політичній культурі. Скажімо, якщо п"яний міністр внутрішніх справ Юрій Луценко за кордоном поб"ється з поліцією, він має негайно припинити бути міністром. Саме так сталося б у будь-якій європейській країні.
У започаткованого у Празі Східного партнерства поки що досить розпливчасті плани й наміри. Але ЄС у будь-якому разі може бути корисним Україні в плані проєвропейських перетворень — звісно, за відповідного бажання в неї. Зерно може прорости лише в родючому ґрунті. Поки що українській владі євроінтеграція не потрібна й навіть небезпечна для неї, а суспільство, що її справді потребує, не досить щодо цього вимогливе.
3 
1
Коментарі