У столичних будинках для пристарілих немає черг

У 71-річної Зінаїди Дзюби є донька й онука, проте живе вона у Бородянському будинку інвалідів та людей похилого віку.

Працювала на Київському авіазаводі імені Антонова. Там отримала травму, стала інвалідом. Своє самотнє й злиденне життя після смерті чоловіка згадувати не хоче. Тут для неї — рай.

Головне, що є з ким поспілкуватися. У кімнаті жінка мешкає сама, але часто заходять подруги. У карти пограти, фільм обговорити...

Будинок має підсобне господарство, пекарню і цех із пошиття одягу. Якщо захочеться поласувати домашньою стравою — до послуг спеціальна кухня. Однак на казенне харчування люди теж не скаржаться. Директор закладу Наталія Коротенко, 51 рік, каже, що 75 відсотків пенсій підопічних ідуть на ліки, предмети гігієни, одяг тощо. Допомагають і доброчинці, проте їх небагато.

— Фінансується наш будинок із обласного бюджету. Зараз тут живуть 350 осіб, на кожного виділяють 1200 гривень щомісяця, — каже вона. — Однак це задовольняє потреби лише на 60 відсотків. Кошторис розробляли давно, а ціни ростуть.

Потрапити у заклад може будь-яка літня людина. Потрібно лише звернутися до органів соціального захисту, каже Надія Іващенко, 48 років, із управління праці та соціального захисту населення Печерського району Києва:

— Спочатку треба звернутися до районного управління праці та соціального захисту населення із заявою. Після цього пройти медичну комісію. Лікарі ретельно перевіряють, щоб не було, приміром, інфекційних хвороб.

Решту документів оформлюють у Головному київському управлінні соціального захисту населення. Його начальник Сергій Кривда, 44 роки, запевнив, що черг на поселення у будинках для пристарілих у столиці зараз немає.

Квартира людини, яка вирішує жити в такому інтернаті, залишається за нею. Її можна оформити на дітей, але тоді вони зобов"язані стовідсотково утримувати батьків у цьому будинку.

×