Психічнохворі в Україні обділені увагою держави. Часто до них не надто терпимо ставиться і суспільство. Досі не створено спеціальної соціальної служби. А дехто намагається на таких людях нажитися.
За радянських часів психіатрія була засекреченою ділянкою медицини. Караючи інакомислячих, влада саджала їх не лише до в"язниць, а й відправляла до психлікарень. Тепер усе змінилося.
— Раніше люди скаржилися на примусову госпіталізацію. А тепер навпаки: щоб покласти психічнохворого в стаціонар, нерідко треба дати хабара, — каже відомий правозахисник, виконавчий секретар Асоціації психіатрів України Семен Глузман, 59 років.
24-річний психічнохворий Денис приїхав до Києва з маленького містечка. Бомжував. Його забрали з вулиці і завезли до психлікарні N1 ім. Павлова, відомої в народі як Павлівка. Там хлопець звернувся до Центру медико-соціальної реабілітації психічнохворих. Співробітники допомогли йому з житлом, оформили інвалідність і соціальну пенсію. Він навіть вступив до вузу. Зараз Денис приходить сюди на консультацію до психолога.
Центр у Павлівці — виняток з українських реалій
Той центр у Павлівці — виняток з українських реалій. Адже у нас досі немає спеціальної соціальної служби, кваліфікованих соціальних працівників. Не розроблено механізм реабілітації й пристосування психічнохворих до нормального життя.
А центр діє вже шість років. Його завідувачка Юлія Блажевич, 31 рік, називає своїх підопічних хворими. Соціальні працівники й психологи — клієнтами. Їх направляють сюди після стаціонарного лікування. Навчають жити у світі здорових людей. Тут є навіть кабінет домашнього господарства. Пацієнтам показують, як приготувати яєчню, заварити чай або пришити ґудзик. Адже більшість психічнохворих зовсім безпомічні в побуті.
Найстарішому клієнтові центру — 75 років. Він прийшов сюди п"ять років тому. І відкрив у собі творчий талант. Сьогодні Семен Петрович — майстер петриківського розпису. У нього було вже кілька виставок.
У центрі допомагають також вирішувати юридичні питання. Пояснюють, як знайти роботу, оформити пенсію, як при цьому поводитися.
Психічнохворі мають такі ж права, як і здорові. Визнати недієздатною людину може тільки суд з подання психіатра. За законом громадяни з психіатричним діагнозом можуть трудитися. Щоправда, їм заборонено водити машину, мати зброю, служити в армії — втім, такі ж обмеження стосуються й інвалідів з фізичними вадами. Але роботодавці беруть співробітників з психіатричними діагнозами рідко.
Часто інтерес до психічнохворих проявляють інші. Наприклад, багато охочих до їхнього майна.
— У психіатрії з"явився новий фактор — великі гроші, — каже Семен Глузман. — Це пов"язано з квартирами психічнохворих. Родичі дають психіатрам хабара, аби ті визнали людину хворою. Потім суд визнає її недієздатною. Квартира переходить до родичів. Таких випадків багато. Ані Мін"юст, ані прокуратура цією проблемою не цікавляться. А омбудсмен Ніна Карпачова за всі сім років перебування на посаді жодного разу не була в психіатричній лікарні.
В Асоціації психіатрів України психічнохворі, їхні родичі й лікарі-психіатри можуть одержати безкоштовну юридичну допомогу і консультацію за телефоном (044) 468 53 33.
Великий досвід справ зі зловживанням майном психічнохворих людей має юрист асоціації Тарас Маликов, 32 роки. Йому доводиться заперечувати вчинки клієнтів, які ті робили в стані загострення хвороби. В таких випадках проводять психіатричну експертизу. Вона визначає — усвідомлювала людина, що робила, чи ні. Якщо ж експертиза доведе, що позивач своїми діями не керував, то повернути квартиру шанс є. Щоправда, стверджує Тарас, часто все залежить від об"єктивності Феміди.
— Я програв дуже багато абсолютно виграшних справ тільки через нечесність суддів, — зізнається співрозмовник. — Ми ж існуємо на гранти. Статті витрат на хабарі у нас немає.
Психічнохворі мають багато інших повсякденних проблем. Бувають випадки, коли затримує міліція — за ... наркотики. Ці люди мусять приймати сильнодіючі препарати, от і носять їх із собою. Щоб уникнути неприємностей, юрист радить мати при собі рецепт і інвалідне посвідчення.
Права психічнохворих виписані в Законі "Про психіатричну допомогу". Але до нього дотепер не ухвалені нормативні акти, говорить Семен Глузман. От суди й вимагають, щоб психічнохворих людей приводили на засідання. Не завжди виконується норма про неможливість примусової госпіталізації.
Складною проблемою залишається ставлення до таких хворих у суспільстві.
Карпачова жодного разу не була в психлікарні
— Психологічні проблеми в цих людей пов"язані зі спілкуванням — на вулиці, у магазині, транспорті, — пояснює Юлія Блажевич. — Багато зривів у них провокує нерозуміння з боку близьких. Якби родичі були уважнішими й помічали зміну в настрої і поведінці рідної людини на початку розвитку хвороби, багатьох неприємностей можна було б уникнути. Тому дуже важливою є просвітницька робота. Люди мають розуміти, що таке психічне захворювання. Слід знати, коли варто звернутися до психолога, а коли — до психіатра.
Утім, Семен Глузман вважає, що останнім часом суспільство стає до психічнохворих терпимішим.
— Це пов"язано з його відкритістю, — вважає він. — Суспільство перестало боятися. Психіатрія вже не є соціально небезпечною. Треба відкривати психіатричні відділення при лікарнях. Так є в усьому розвиненому світі. А у нас поки що лікують цих людей в медзакладах закритого типу.
Кілька років тому в Україні провели соціологічне дослідження. Вивчали психічне здоров"я населення, вживання ним алкоголю й наркотиків.
— Східна частина країни — це депресії, алкоголізм, суїциди, наркоманія, — розповідає Семен Глузман. — У центрі й на заході картина краща. Але гадаю, що з призначеннями помаранчевих губернаторів у ці "сині" області зміниться мало що. Там треба розв"язувати серйозні соціальні проблеми. Вони накопичувалися роками.
А взагалі психічними захворюваннями українці хворіють так само часто, як і інші народи. Хоча менше страждають старечим слабоумством: не доживають до такого віку... Це захворювання поширене у цивілізованих державах з високим рівнем життя.
3 
1
Коментарі