Час пік. Їду в метро. Спостерігаю за дівчиною у шкіряній куртці із пірсингом у носі та губі. Я стою над нею, вона сидить. До вагона входить жінка з дитиною. Тітка, що стоїть біля мене, свердлить очима ту "шкіряну" дівчину. Згодом терпець їй уривається:
— Еге ж, така місце рєбьонку не вступить. Бо у самої ж ніколи дітей не буде?
З історії мені відома нетерпимість однієї нації до іншої. Читала про громадянську війну: білі, червоні. Були ще дисиденти, яких влада не злюбила за їхні політичні переконання. А тут — така ненависть до людини, яка зовні інша, не схожа на тебе! Звідки це в нас? Ця соціальна ненависть до нестандартного вигляду, одягу, поведінки та способу життя?
У тої тітки з метро ця неприязнь вочевидь з радянського минулого. Напевно, важко їй уявити, що люди різні. Вони не гвинтики й коліщата державної машини, а особистості. І та дівчина із сережкою у носі теж. Вона проявляє свою індивідуальність таким чином, та через цей "нестандарт" аж ніяк не заслуговує на прокляття.
Заявили про себе лише сексуальні меншини
На жаль, заморське слово "толерантність" невідоме деяким із моїх співвітчизників. Може, тому вони так нетерпимо ставляться до інвалідів, бомжів, незрозумілих вчинків молоді, зеків, хворих на СНІД.
Нещодавно Україна разом із Європою ніби відзначала День толерантності. Цього дня заявили про себе на повний голос лише сексуальні меншини. Геї та лесбіянки нагадали суспільству, що вони повноцінні його члени. Мовляв, нас майже мільйон і нехтувати нашими громадянськими правами не варто.
Толерантність може проявлятися багато в чому. У побуті та державній політиці. За роки незалежності у нас засуджено понад 3 млн людей, близько мільйона з них сіли до в"язниць. Україна продовжує входити до світових "лідерів" за кількістю застосовуваних карних санкцій. Альтернативні ж покарання становлять усього 13%.
Голова Міжнародного центру толерантності, народний депутат України Олександр Фельдман пропонує: не варто робити із людини зека за незначні провини перед законом, видаляти зі звичного соціального середовища, розлучати із сім"єю. Вона може працювати, жити та виправлятися під особливим наглядом органів. Економічно така толерантність вигідна й державі. Утримання одного засудженого обходиться їй у 140 грн на місяць. А так він залишається на своїх харчах.
2 
1
Коментарі