Союз БЮТу і Партії регіонів не відбувся. Без 5 хвилин коаліціанти нагадують тепер двох спільників-злочинців: завзято топлять одне одного, аби якомога менше втратити в очах виборців. Адже попереду не замислені ними корпоративні вибори президента у Верховній Раді, а таки всенародні.
Янукович однозначно втратить менше: явка з повинною має свої переваги. Хто перший здав компаньйона, тому коротший термін. Натомість Тимошенко можна виборами вже особливо не перейматися. Бездарне господарювання на посаді прем"єра і так зменшило її популярність. А велика готовність до узурпації влади, практично цілковитого відсторонення народу від впливу на неї, бажання знову вдягнути намордника на пресу — з усім цим багажем лідерці БЮТу вже точно не варто розраховувати на президентську посаду. Причому рішучість Тимошенко щодо втілення всіх тих небезпечних для країни планів була набагато більшою, ніж у Януковича.
Водночас аж ніяк не варто ідеалізувати і його — а зараз лідера "регіоналів" представляють мало не рятівником української демократії. Тимошенко і Янукович варті одне одного. Фінал їхнього політичного роману ще раз доводить, що про жодний порятунок держави від кризи не йшлося. Хіба ми зараз чуємо про якісь розбіжності у баченні союзниками шляхів подолання економічних негараздів? Звісно ні. Причини нестворення широкої коаліції впираються у зміну Конституції. Янукович дуже хотів, але елементарно побоявся зробити те, на що була цілком готова Тимошенко. Обоє вже погодилися на обрання президента в парламенті, зміну системи виборів до нього з метою закріплення поділу влади на двох, продовження повноважень нинішньої Верховної Ради та інші немислимі для демократичної країни речі.
Найбільше має дякувати Арсеній Яценюк
Та що Янукович і Тимошенко — показовою була реакція політиків загалом. Лише одиниці у фракціях БЮТу і Партії регіонів відкрито виступили проти згубного для демократії і свободи розвитку подій. Решта були згодні або змовчали — і причиною є все та ж елементарна продажність цієї так званої еліти, її готовність жертвувати інтересами народу і країни заради мандатів, посад, преференцій для власного бізнесу. А найпоказовішою є позиція голови Верховної Ради Володимира Литвина — спочатку виступив проти широкої коаліції та змін до Конституції, але після переговорів із Януковичем і Тимошенко спікера немов підмінили. Перспективи ще п"ять років посидіти в зручному кріслі миттєво зробили з нього прихильника запланованого тими двома сценарію. Ще й Ющенкові погрожував — мовляв, президенту варто добре подумати, перш ніж оголосити референдум щодо запланованих змін до Конституції.
Зрештою, вся ця брудна історія скінчилася непогано, навіть принесла певну користь. Народ укотре зміг із жахом побачити, хто ж насправді ним керує. Багато говорили про те, що люди вже давно мають витурити з політичної сцени остогидлий тріумвірат — Януковича, Тимошенко і Ющенка. Чинний президент шанси на переобрання втратив уже досить давно. Невдала спроба залишити себе при владі ще на 10 років означає і політичний крах для Тимошенко — її подальші перспективи непевні. Залишається Янукович, якого може здолати реальний кандидат з іміджем "нового обличчя".
До речі, найбільше має бути вдячний невдахам-заколотникам Арсеній Яценюк. Поза сумнівом, стараннями Януковича й Тимошенко його рейтинг зросте ще більше.
6 
1
Коментарі
2