Відзначення річниці помаранчевої революції чекали й водночас боялися. З одного боку, ця тема є надзвичайно чутливою для мільйонів українців. З боку іншого, святкування не могло не стати подією політичною. А політики — народ цинічний, могли щось і зіпсувати. Особливо, враховуючи нинішні стосунки між лідерами помаранчевої революції.
Результат такий собі: нічого страшного чи неочікуваного політики не втнули, але й святкового настрою явно не додали. На цьому сходяться співрозмовники "ГПУ". Як і рік тому, героєм Майдану був народ.
— Якщо якийсь песимізм і був у моїй душі напередодні, то Майдан усе це перевернув, — ділиться враженнями народний депутат Володимир Яворівський, 63 роки. — Відчувається, що нація прагне змін, не хоче раз і назавжди розпрощатися з вірою. Майдан просто дихав силою, яка проявилася рік тому. Дуже приємно, що ця сила не вичахла.
Подібні враження й у народного депутата Степана Хмари, 68 років. Його також вразили велелюдність події, піднесений настрій.
Як і рік тому, героєм Майдану був народ
— Усе ж таки для людей революція не минула безплідно, — каже Степан Ількович. — Це вже інша громада. Вона знає, чого хоче. Люди прийшли, бо налаштовані й далі домагатися своїх прав.
— Я ще раз переконався, що мені пощастило з народом, — каже правозахисник Семен Глузман, 59 років. — Він набагато більше європейський, ніж владні мужі. Вони слабкі, імпотенти, окремо взяті і всі разом. Правда, Юлю важко назвати імпотентом, і не лише тому, що жінка. Вона сильна в іншому — в демагогії.
У тому, що політики того вечора були не на висоті, згодні всі. Взаємна критика, не надто природні спроби імітувати колишню єдність були більш ніж очевидними. Свіжих ідей зі сцени Майдану не прозвучало.
— Риторика Юлії Тимошенко вже починає приїдатися людям, — коментує Степан Хмара. — Хоча, за інерцією, вона впливає на людей своєю енергетикою. Але це вже йде на спад. А щодо промови Віктора Ющенка — вона абсолютно бездарна. Я дивуюся: хто йому ті виступи пише? Не було чіткого сигналу для людей, не окреслено стратегії подальшого розвитку країни. Президент був переконливий лише в запевненнях, що наступні вибори пройдуть без адмінресурсу.
Риторика Юлії Тимошенко вже починає приїдатися людям
Володимиру Яворівському виступ президента не сподобався ще більше.
— Майдан хотів почути про основне — якщо не про об"єднання, то про злуку двох таборів,— каже він. — Люди цього чекали. Та об"єднавчого настрою Майдан не отримав. Також дуже хотілося, аби президент більше сказав про те, що робитиметься завтра, як виправлятимуться помилки. Натомість він знову критикував попередній уряд.
— Я не розумію, чому, говорячи про об"єднання, лідери помаранчевої революції апелюють до Майдану, — каже Андрій Єрмолаєв, 36 років, директор Центру соціальних досліджень "Софія".
— Вони мають апелювати один до одного, ухвалити політичне рішення. Це не питання Майдану. Ще більше бентежить те, що в риториці помаранчевих лідерів з"явилося словосполучення "Майдан повинен". Та це не Майдан повинен — самі політики винні Майдану!
Семен Глузман переконаний, що помилкою було також відзначати річницю революції так, як то було зроблено.
Об"єднавчого настрою Майдан не отримав
— Це спровокувало антагоністичні настрої в Криму, на сході України, — пояснює він.
Так само вважає й Андрій Єрмолаєв:
— Не врахували головного, чим пишалися рік тому, — каже він. — Майдан тоді об"єднував не кольором, а бажанням жити у вільній країні. Та якщо ми хочемо свободи — не треба конфліктувати. А у вівторок країна знову побачила картинку одного кольору. Думаю, багато з тих, хто не підтримував торік помаранчевий колір, ще раз сказали собі: у Києві домінує помаранчева сила. Вона, мовляв, вважає, що треба знову перемагати, що праві тільки вони. Значить, країна знову розфарбовується. І хто нестиме за це політичну відповідальність?
8 
1
Коментарі