Експерт з українських питань французького Центру наукових досліджень та розробок Анн де Танґі, 58 років, вважає дещо незграбною ситуацію, коли про лист керівництва України до генсека НАТО всі дізналися від американського сенатора.
Що думаєте про бажання України приєднатися до Плану дій із набуття членства в НАТО?
— Підписаний українськими президентом, прем"єр-міністром та спікером парламенту лист на ім"я генсека НАТО передовсім свідчить про рішуче бажання українського керівництва пристати до альянсу. Хоча наміри щодо цього Плану дій звучали й раніше. Запит на приєднання загальмував після свого призначення прем"єром Віктор Янукович. Нинішня ж ініціатива виглядала, я би сказала, видовищно.
Чому саме видовищно?
— Публічно уточнила свою позицію Юлія Тимошенко — досі вона щодо вступу до НАТО поводилася доволі стримано. Імовірно, через внутрішньополітичні причини. І другий момент: про лист світ дізнався не з повідомлення самої української влади, а від американського сенатора Річарда Луґара. З точки зору дипломатії, це мало дещо незграбний вигляд. Загальновідомо, наскільки гострим є питання НАТО і в самій Україні, і в сусідній Росії. І те, що про листа всі дізналися від американського, а не українського політика, дозволяє певним силам наголошувати: такі дії є нібито несамостійними, зорганізованими збоку. За соцопитуваннями вступ до НАТО підтримують щонайбільше 30 відсотків громадян України, й історія з американським сенатором не підсилила українських перспектив.
Водночас політична еліта України налаштована щодо НАТО переважно позитивно. Світ це також знає. Навіть у Партії регіонів є прихильники альянсу. І загальний розвиток громадської думки також показує поступове, повільне збільшення прибічників приєднання до НАТО. Звісно, то буде непросто.
Вступ країни до НАТО розтягнеться на роки?
— Не думаю, що події можуть розвиватися швидко. З одного боку, ця ініціатива наражається на гостре незадоволення Росії. Москва зробить усе можливе, аби зашкодити вступу України до НАТО. Я впевнена, що українське питання є для Росії найважливішим в усій її системі спілкування з іншими країнами світу. Якщо Україна таки приєднається до альянсу, сусіди сприймуть це як грубу поразку, болючу втрату. Тому Москва чинитиме максимальний опір. З іншого боку, самі члени НАТО, хоча й загалом активно підтримують Україну, але не всі однаково позитивно налаштовані щодо її вступу. Зважуючи всі "за" і "проти", певні країни вочевидь зважатимуть на перспективи власних двосторонніх відносин із Росією.
Вступ до НАТО підтримують щонайбільше 30 відсотків громадян
Чи змінилася в цьому позиція Франції після приходу до влади Ніколя Саркозі?
— У певному розумінні так. Він практикує іншу і східно-європейську, і трансатлантичну політику. Відкритішу, ніж попередній президент Жак Ширак. Але все одно навряд чи французький політичний клас вважатиме за доцільне наражатися на гострий конфлікт із Росією. Отже, навіть за найкращого розвитку подій процес можливого вступу України до НАТО швидким не буде.
А як ви оцінюєте перспективи приєднання України до Євросоюзу й позицію Парижа щодо цього?
— Президент Саркозі вважає Україну європейською країною. І так воно і є. Натомість він не раз висловлював свою думку щодо Туреччини: що вона євразійська держава й за географічним показником не може стати членом ЄС. Схоже, Саркозі дотримується думки, що в майбутньому Україна могла б бути в Євросоюзі. Але великим питанням залишається здатність самого ЄС надалі збільшувати кількість членів. Із підписанням нової засадничої угоди справи дещо зрушили з місця. Європейський Союз відновив свій розвиток. Питання остаточних кордонів ЄС ніби вже не стоїть так гостро, як кілька місяців тому. Проте швидке нове розширення ще не на часі. І тут не має значення, про яких саме нових членів іде мова. Такою є офіційна позиція європейських політиків.
А яка ваша особиста думка?
— Вона полягає в тому, що європейські та євроатлантичні прагнення українців відповідають розвиткові та логіці історії. Але про негайні зміни, про найближче майбутнє не йдеться.
3 
35413
Коментарі