Науковий директор Школи політичної аналітики Києво-Могилянської академії Олексій Гарань, 48 років, каже, що прихильники приєднання Молдови до Румунії у меншості й у суспільстві, і в опозиції.
Які причини масових заворушень у Молдові?
— Насамперед внутрішні. Молдовська політична система ґрунтується на домінуванні Компартії. Протягом останніх років вона об"єктивно була найсильнішою і перемагала на виборах. Причиною цього є те, що Молдова — одна з найвідсталіших і найбідніших держав у Європі. Аграрна країна, де слабкий середній клас.
Отож комуністи перемагали на виборах, але при цьому користувалися тим, що сама політична система побудована без балансу і розподілу влади. Президента обирають у парламенті. Партія-переможниця на виборах отримує все. Посада президента, спікера, прем"єра, парламентська більшість — у її руках. Це викликає невдоволення опозиції. До того ж соціально-економічний курс президента-комуніста Володимира Вороніна не відзначався особливими успіхами. Хоча на словах він за євроінтеграцію Молдови.
Опозиція має найбільшу підтримку в промислово розвинутих містах, насамперед у Кишиневі. Виходить, що столиця найбільш опозиційна до влади. Але водночас молдовська опозиція роз"єднана. І на попередніх виборах, і тепер їй не вдавалося створити єдиний блок, який протистояв би комуністам.
Чи справді є в цих подіях "румунська рука"?
— У Молдові багато прихильників об"єднання з Румунією. Але все ж їх меншість не лише в суспільстві, а й серед опозиції. Бо об"єднання з Румунією не в інтересах політичних еліт. Ні влада, ні опозиція не хочуть розчинитися в іншій державі. У перспективі обидві країни залишаться самостійними. Зрозуміло, з тісними зв"язками.
Справді, під час минулих подій були гарячі голови і серед опозиції, і серед неконтрольованої маси демонстрантів. Але вони не домінують. Марширування з румунськими прапорами і вивішування їх над державними установами скоріше мало зворотний ефект, у тому числі для опозиції. Бо давало привід Росії, Придністров"ю, президенту Володимирові Вороніну звинувачувати Румунію у втручанні у внутрішні справи Молдови. Чинній владі найлегше перекласти відповідальність на зовнішню силу, ніж визнавати власну неспроможність розв"язувати соціально-економічні проблеми.
Комуністам знову дістанеться вся влада?
— Для обрання президента в парламенті їм не вистачатиме одного голосу. Якщо три спроби обрання виявляться безрезультатними, то парламент має бути розпущений і призначено нові вибори.
Яка нація самовизначатиметься у Придністров"ї?
Тож якби опозиції вдалося розіграти такий сценарій, то за нових перегонів вона збільшила б свою присутність у парламенті. Бо її підтримка зросла б. Однак, швидше за все, комуністична більшість може знайти цей голос. Важелі для того, щоб розколоти опозицію, існують. Можна пообіцяти посади в керівництві парламенту чи в уряді. Таке було кілька років тому, коли один із лідерів християнських демократів був віце-спікером. Компромісним стало і рішення Конституційного суду про перерахунок голосів, бо він підтвердить перемогу комуністів. Хоча 50 відсотків у них може й не бути.
Як ці події позначаться на придністровському врегулюванні? Може дійти до визнання Росією незалежності цього регіону?
— Із Придністров"ям для Росїї ситуація навіть складніша, ніж з Абхазією і Південною Осетією. Бо тут немає етнічного фактору, який сприяв би проголошенню держави. Є міжнародно визнане право націй на самовизначення, часто воно вступає у суперечність із територіальною цілісністю. Але яка нація самовизначатиметься у Придністров"ї? Там співіснують три громади — росіян, українців і молдаван. І тому визнання Москвою самопроголошеної республіки буде явним втручанням у внутрішні справи Молдови і нехтування думкою міжнародного співтовариства.
Та навіть значна частина придністровців не захочуть такого. Нині чимало їхніх фірм зареєстровані у Кишиневі — щоб мати змогу займатися зовнішньоекономічною діяльністю, виходити на європейські ринки. А існування невизнаної країни і прямий конфлікт із Молдовою вдарить по бізнесу.
Кремль розуміє, що визнання ПМР — це точка неповернення, глухий кут. Росії вигідніше збереження нинішнього стану справ. При цьому вона використовуватиме Придністров"я як плацдарм для своїх планів і тиснутиме на Молдову, Україну і Захід.
А Захід якось має відреагувати на події в Кишиневі — адже Румунія є членом НАТО, а її звинувачують в організації цих безладів?
— Я не вважаю, що події в Кишиневі є викликом для НАТО. Це внутрішня справа країни, яка не є членом Альянсу. Якби Румунія справді здійснювала політику приєднання, то це було б проблемою.
Потенційним викликом для Євросоюзу і НАТО є конфлікт у Придністров"ї. Але поки що він перебуває поза сферою впливу Альянсу.
Яку позицію має займати Україна? Чи треба побоюватися, що ця пожежа перекинеться до нас?
— Оскільки в Молдові живе багато етнічних українців, то це певною мірою торкається і нас. Але це внутрішня справа сусідньої країни. Головне, щоб акції відбувалися мирно і без насильства. Перекинутися на нас це може в тому разі, якщо переросте в збройні сутички, які дійдуть до Тирасполя. Це біля нашого кордону і потребуватиме реакції Києва. І конфлікт може використовуватися для дестабілізаційних сценаріїв в Україні, адже на цьому вже починають спекулювати надрадикали і прихильники "сильної руки".
Придністров"я заявило, що готове надати Вороніну допомогу збройними силами для наведення порядку. Гадаю, що це лише піар-заява. Придністровський режим намагається заробити політичні дивіденди.
Можливо, до подій у Кишиневі причетна Москва?
— Принаймні те, що там відбувається, вигідно Росії, а не Румунії. Тим паче що опозиція відмежовується від радикальних дій. Адже йде її дискредитація, посилення російських позицій у Придністров"ї, збільшення можливостей тиску на Вороніна і його наступника. Отож сутички посилюють можливості Росії. Люди можуть виходити на вулицю з різними гаслами, і серед них можуть бути провокатори.
Звичайно, якщо почнеться збройний конфлікт, то це буде викликом і для Кремля. Бо постане питання: як на нього реагувати? А от половити рибку у каламутній водичці російські політики не проти.
4 
1
Коментарі
3