Директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала, 41 рік, вважає справжніми вітчизняними політичними гравцями лише Юлію Тимошенко та Віктора Медведчука, переконаний, що нова Верховна Рада формуватиметься двічі і каже, що українська еліта поступається російській.
Як ви охарактеризуєте сучасну політичну ситуацію в Україні?
— Колишній прем"єр-міністр Франції П"єр Месмер якось назвав час після холодної війни "періодом війни та миру". Так і сьогодні в Україні — війна і мир водночас. Створюються тимчасові союзи. Ніхто не може дійти компромісу. Немає конкретних політичних опонентів. Вчинки лідерів з точки зору простого громадянина є нелогічними. Наші керівники самі не розуміють, в якій системі координат політична мапа України.
Сьогодні в Україні — війна і мир водночас
Якщо немає справжніх політичних опонентів, то чи є в країні справжня влада?
— В Україні є лише двоє справжніх політичних гравців. Це Юлія Тимошенко і Віктор Медведчук. Президента Віктора Ющенка таким гравцем назвати не можна. У нього була така зіркова команда, яка могла багато зробити на тлі емоційного післяреволюційного піднесення. А сьогодні ви бачите когось зіркового в оточенні Ющенка? Я — ні. Команді президента немає навіть кого висунути зараз на вибори мера Києва.
Ви назвали Віктора Медведчука справжнім політичним гравцем, тоді як шанси СДПУ (о) пройти до наступного парламенту досить непевні.
— Усі шанси є. Але вони не повинні критикувати нинішню владу. Натомість соціал-демократи мусять грати на електоральному полі Партії регіонів і звідти забирати свої відсотки. На протистоянні владі зосередилися вже і "регіони", і Наталія Вітренко. Опозиційний блок "Не Так!" Леоніда Кравчука та Віктора Медведчука мусить придумати щось нове.
Щодо інших політичних блоків, то я не називав би Володимира Литвина "третьою силою". Він швидше політичний флюгер. Стільки років тримається нагорі, а не зробив жодного особистого видатного кроку в політиці. Так, 2004-го він виступив своєрідним примирителем влади та опозиції. Але в нього просто не було іншого виходу. Я його ролі не перебільшував би.
Сьогодні взагалі не можна прогнозувати, скільки відсотків на виборах набере та чи інша партія. Адже справжня політична війна ще не почалася.
Чого варто очікувати, коли вона розпочнеться?
— В нашій політиці занадто багато амбіційних людей, які не йдуть на компроміси. Сьогодні є всі підстави стверджувати: новий парламент може обиратися двічі. З першого разу сформувати уряд не вдасться, бо важко буде домовлятися. Зараз дії політиків диктуються виключно емоціями.
Наша влада не готова до серйозних викликів. Тому я — твердий прихильник того, щоб новий парламент був розпущений. У Верховній Раді 70–80 відсотків людей, які і зараз ні про що між собою не можуть домовитися. А що буде потім? Від старих облич не варто чекати чогось нового. Бо ці політики тягнуть за собою ношу минулих образ. Якщо за спиною маєш мішок із камінням, ти не зможеш перейти річку. Ти просто потонеш. Україні потрібні нові політики. У нас немає справжньої еліти, яка дбала б про інтереси власного народу.
Які політичні сили зможуть сформувати коаліцію в майбутній Раді?
— Мені важко уявити, що блок Юлії Тимошенко спробує об"єднатися з Партією регіонів. Якщо лідер БЮТ на це зважиться, вона поставить хрест на своєму політичному майбутньому. Та хіба "регіонали" дозволять їй стати прем"єр-міністром?
Литвин швидше політичний флюгер
Соціалісти можуть приєднатися до "Нашої України", якщо остання до кінця виконає свої домовленості щодо конституційної реформи.
Наскільки багато "чорного" піару буде в нинішній виборчій кампанії?
— Дуже багато. По суті, його вже почали використовувати. Та цього разу брудні технології можуть викликати в людей озлобленість. Та й більшість із них уже визначилася, за кого голосуватиме. Хоча "чорний" піар може вплинути на тих, хто був на боці "помаранчевих", а тепер відчуває певну розгубленість.
Чи буде Росія так само наполегливо та відкрито втручатися в українську політичну кампанію, як під час президентських виборів?
— Поки Путін та його команда при владі, говорити про рівноправні відносини з Росією не варто. За ним стоять люди, які успішно вирішують стратегічні завдання. Це — московська еліта з чекістським минулим. З точки зору своїх інтересів вони все роблять правильно. Ми ж їм дуже програємо професійно. Тому і не можемо гідно протистояти російському впливові.
Більшість росіян підтримує Путіна. Причина: його команда розбудила в країні імперські звички. У них знову виникло бажання жити у великій та сильній державі, яка серйозно вливає на світову політику та економіку. Команді президента Росії вдалося знайти ідею, яка б об"єднала увесь російський народ. У нас такої ідеї немає.
Треба розробити план стратегічного розвитку держави на 25 років
Проте на цих виборах українські політики заграватимуть з росіянами задля отримання якоїсь допомоги востаннє. Ми можемо і повинні пропагувати ідею демократії на пострадянському просторі. У цьому випадку роль України в світі має значно посилитися.
Тобто владі потрібно серйозно зайнятися формуванням іміджу України у світі.
— Ми ніколи не робили цього професіонально. Водночас, щоб уникнути інформаційної війни, іноді достатньо серії публікацій у провідних західних чи російських виданнях. Щоб не писали потім, що українці — злодюги, які крадуть газ.
Україна має бути українською, а не російською, європейською чи американською. Нам потрібно розробити план стратегічного розвитку держави на найближчі 25 років. Після революції нашу країну почали поважати у світі. Треба підтримувати і розвивати це відчуття.
3 
1
Коментарі