Президент Віктор Янукович заявив про реформи в 21 напрямку. Керівник Центру ринкових реформ 57-річний Володимир Лановий вважає, що урядові перетворення поверхневі й несистемні.
Чи можна стільки реформ провести за один президентський термін?
— Якщо в команді кожен знає, що робити, а напрямки реформ не суперечать один одному, то можна. Податковий кодекс, пенсійний, удосконалення трудового законодавства — ці перетворення актуальні. Однак ухопитися за назви ще не означає провести реформи. Скажімо, податкова реформа не розширила базу оподаткування і не детінізувала економіку. Закон про пенсійну накопичувальну систему ухвалили в першому читанні ще кілька років тому. Але він не опинився в центрі уваги урядовців. Трудове законодавство хочуть зсунути в бік придушення прав працівників — збільшити час роботи, подовжити трудовий вік. Це закладає конфлікт суспільного розвитку. У Франції пенсійний вік 62–65 років, але робочий тиждень має 31 годину. А в нас — 40 годин і це не межа. Коли ж українець має відпочивати і розвиватися?
Чи з тих реформ слід було починати?
— Із точки зору стратегічного планування це неправильно. Треба поставити за мету не просто проїдати гроші, а капіталізувати кошти в нові галузі й робочі місця. Має бути чітка стратегія реформ — курс на ринкову, чесну, збалансовану систему. Програма дій за конкретними напрямками має бути розписана у графіки, за ними — контроль і відповідальність.
Що ще важливо знати при проведенні реформ?
— Варто зрозуміти, хто зацікавлений у розвитку того чи іншого напрямку, і чого хоче президент. Наприклад, перехід до пенсійної накопичувальної системи посередники фінансового ринку сприймають по-своєму. Їх цікавить, як силовим методом змусити людей платити більші внески. Але державу мають турбувати не інтереси тих, хто розпоряджатиметься цими коштами, а як легалізувати зарплату, розвивати пенсійну систему. Законопроекти, які стосується широкого загалу, у нас найчастіше відкладають. Нема ініціатора, лобіста, який проштовхував би їх.
В уряді бракує авторитетних реформаторів?
— Урядовці діють так, ніби перед ними не країна, а бізнес-компанія. Вони прийшли в Кабмін із промислового бізнесу і банківського сектору, де централізоване планування, наказ, директива. Ринкова система — це тисячі централізованих планувань, об'єднані вільними і рівноправними відносинами. Корпоративний досвід не підходить для державного управління. Тому важко очікувати конструктивних реформ. Зміст нововведень, кваліфікація дій потребують багато кращого. Можемо втратити ще кілька років.
Чи є у влади цілісне бачення реформ?
— Ідеї про їх напрямки запозичені в політичних конкурентів, у професійних колах, в експертів. Але немає розуміння, яким механізмом їх здійснити. От адміністративна реформа: спочатку з уряду зробили 9-голового монстра, а потім половину відрубали. Так навіщо було створювати ці голови? Суть адмінреформи полягає в переході державних органів влади до управління країною, підприємствами, регіонами через ринок, а не напряму через бізнес-інтереси, створення пільг окремим галузям тощо. Тоді й чиновники втратять можливість брати хабарі.
Централізація і концентрація влади сприяє проведенню реформ?
— Це не вирішальний чинник. Важливішим є вміння організувати й управляти. Психологічно людина може контролювати від трьох до 12 об'єктів. Тому не може бути 13–15 заступників, інакше керівник забуватиме їхні прізвища. Тому прем'єр має так розподілити повноваження, щоби була адекватність між управлінням і об'єктом. А в нас одне міністерство керує тисячею підприємств. Колись прем'єр Валерій Пустовойтенко прийшов на засідання уряду з двома валізами документів. Сказав, що 4 години підписував їх. Зрозуміло, що він не міг зробити жодного зауваження, бо нічого навіть не читав.
Що ще, крім політичної волі та грошей Міжнародного валютного фонду, потрібно для реформ?
— Якщо ми не здатні перебудувати систему, щоб вона продукувала додаткову вартість і збільшувала прибутки всіх, кредити не підуть на користь. МВФ каже: зробіть хоч щось, бо без грошей міліція й армія розійдуться, держава розпадеться. Вони з нами розмовляють як з аборигенами. Якби влада несла конструктивні ідеї — інтеграція в Європу, розкриття ринків, підвищення конкуренції, технологічні інновації, то нам не пропонували б допомогу.
3 
1
Коментарі
6