Ексклюзиви
Середа, 30 квітня 2008 07:08

Що згадують із першотравневих святкувань?

На початку травня весняна погода поєднується зазвичай з кількома вихідними. Гарна пора для відпочинку. За радянських часів починали святкувати після обов"язкових демонстрацій. Нині кожен вільний сам обирати час. Але, очевидно, всім є що згадати. Що вам запам"яталося з першотравневих святкувань?





Євген Дудар, 74 роки, письменник:

— Коли був студентом, у Львові під час демонстрації ніс із товаришем транспарант — вітання з 1 Травня. Раптом пішов сильний сніг. Ми кинули транспарант кудись в закуток двору  й утекли. Але хтось побачив це й настучав керівництву. Нас почали тягати по комсомольських бюро та університетських кегебістах. Навіть виключати хотіли. Та ми вигадали виправдання: мовляв, тоді в обох прихопило шлунок, тому й цінний транспарант тимчасово лишили за будинком. А коли повернулися, хтось уже забрав. Цією байкою ми відмазалися й з інституту нас не вигнали.



Ніна Матвієнко, 60 років, співачка:

— Для мене вони ніколи святами не були. Завжди була прив"язана до робочого графіку. Мій час залежав від програми українського народного хору імені Верьовки. Зазвичай було лише два вихідних — 1 та 2 травня. Встигала прибрати в хаті та їсти наготувати. Не було часу навіть виїхати із дітьми на природу. Якщо й вибиралися, то рідко.



Роман Рудський, 20 років, студент:

— На травневі свята ми з друзями традиційно їдемо до Криму в Гурзуф. Відпочиваємо. Щоправда, вода в морі ще холодна. Але один із нашої компанії якось випив зайвого і пішов купатися. Ми чекали на березі. А повз проходили корейські туристи — закутані з голови до ніг, бо ж холодно. І тут бачать, як виходить з моря наш друг. Кинулися його фотографувати, як якусь знаменитість.



Аліна Залісна, 25 років, фінансист:

— Травневі свята у мене асоціюються зі знайомством з Києвом. Я живу на Західній Україні. Якось друзі запросили до столиці, в якій я до того не була. Дивилася на людей на Майдані —  всі були такі незвичні, різних національностей та кольорів. Тоді вперше побувала в метро. Отримала купу вражень. Було таке відчуття, ніби потрапила до якогось іншого виміру життя. Відтоді, як тільки думаю про травневі свята — одразу перед очима Київ.



Сергій Проскурня, 51 рік, режисер:

— При СРСР якось на початку травня глава КПРС Леонід Брєжнєв приїздив до Києва відкривати музей Великої Вітчизняної війни. Нас, студентів інституту імені Карпенка-Карого, поставили в шеренгу біля Володимирського собору — генсек тут мав проїжджати. Видали транспаранти й сказали  підняти, коли їхатиме Брєжнєв. Точного часу ніхто не знав. Й якраз тоді, коли ми втомилися їх тримати й дружно поклали на траву, повз промчав кортеж. Брєжнєв так і не побачив наші транспаранти.

Зараз ви читаєте новину «Що згадують із першотравневих святкувань?». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода