— Українці — нація, що не вміє пам'ятати. Роками їм не дозволяли цього. Тоталітарні режими несли небезпеку. Було спокійніше не згадувати. Маємо навчитися пам'ятати про своє минуле, — каже директор Інституту національної пам'яті 41-річний Володимир В'ятрович 16 квітня під час дискусії "П'ять років після Майдану: хиткі дороговкази пам'яті".
52% українців підтримували і підтримують Майдан, 6% — були на боці тогочасної влади, 25% — не підтримували ані владу, ані революцію. Для 10% людей це було неважливо. 7% не змогли відповісти, свідчать результати дослідження центру "Соціоінформ", що провели на замовлення Національного музею Революції гідності. Опитали у грудні торік 2 тисячі людей віком від 18 років з усієї країни, окрім окупованих територій.
— Україномовне населення країни більше підтримувало Революцію, ніж російськомовне. Що вищі доходи й освіта, то більше люди симпатизували Майдану, — говорить директор центру "Соціоінформ" 38-річна Наталія Зайцева-Чіпак. — 72 відсотки опитаних визнають загиблих героями. Стільки ж — за вшанування Революції гідності. 17 — проти створення меморіалу чи музею.
Більшість людей описують Майдан негативними емоціями — позитивний потенціал революції недооцінений. Втрачаємо безпрецедентну гордість за вибух громадянського активізму, за джерело реформ у країні, символ солідарності в боротьбі за свої права. За п'ять років поглибилася суперечливість сприйняття подій на Майдані. Спогади стираються, а сьогодення додає подіям нових оцінок, не завжди об'єктивних. В умовах гібридної війни — це надзвичайно небезпечно. Громадська думка легко піддається маніпуляції.
— Події війни витісняють пам'ять про Майдан. Чому ми забуваємо про Революцію? Бо це комусь вигідно. Однією з причин реваншу після Помаранчевої революції було її забуття, — продовжує Володимир В'ятрович.
— Втрачаючи пам'ять про Майдан, ризикуємо дістати реванш, що знищить його завоювання. Потрібні реальні меморіали, музеї, які нагадуватимуть, що сталося п'ять років тому.
1 
1
Коментарі