Ексклюзиви
Понеділок, 31 серпня 2009 18:23

Сільські вчительки не відрізнялися від колгоспниць

Автор: малюнок: Володимир КАЗАНЕВСЬКИЙ
 

Після випуску з педінституту ми з дружиною та річною донькою поїхали за направленням у сільську глибинку. Там хоч давали житло. Нам виділили так званий переселенський будинок.

Ще в інституті ми старанно конспектували статтю Леніна "Сторінки з щоденника". Напам"ять знав фразу: "Кожен вчитель має бути поставлений на таку висоту, на якій він ніколи не стояв і не стоїть, і не може стояти в буржуазному суспільстві". На практиці було далеко не так.

У 1980-му ставка молодого педагога становила 100 рублів. Філологам і математикам доплачували "десятку" за зошити. Ще стільки — за класне керівництво. Право на пільгову чергу на житло з"явилося лише за Горбачова. Але своїх квартир педагоги у містах так і не дочекалися.

Сільські вчительки виходили заміж за місцевих трактористів і комбайнерів. Заводили корів, свиней, птицю. За кілька років мало чим відрізнялися від колгоспниць. Інакше жити було тяжко — у сільмазі не було ні м"яса, ні молочних продуктів. "Виписати" харчі із колгоспу чи замовити трактора зорати город могли тільки колгоспники.

Радянська педагогіка ґрунтувалася на "Теорії і методиці комуністичного виховання". Якщо відділити від неї ідеологію, вона була не такою й поганою. Але містила одну глибоку помилку: учитель не був головною фігурою виховного процесу. Запорукою успіху вважалася сама методика, тобто набір засобів навчання. Як-от: слово партії на уроці,  виховний момент, використання роздаткового матеріалу тощо.

Учительська робота звелася до чистої техніки — якомога більше застосувати різних методів, а який від них ефект — не важливо. Я знав колег, які з роками ставали "заслуженими" і "відмінниками освіти", але учні не любили ні їх, ні їхні уроки. Бо нічого розумного, доброго, вічного в дитячих душах не сіяли.

Мені пощастило: на другий рік учителювання потрапила до рук книжка "Педагогічний такт і педагогічна майстерність" Івана Синиці. Вона стала моєю вчительською Біблією — такого в інституті не викладали. От як, скажімо, повести себе вчителеві, якщо 5-класник серед уроку заліз під парту і гавкає? Таких "нештатних" ситуацій траплялося безліч.

5-класник серед уроку заліз під парту і гавкає

Я почав застосовувати поради Синиці. Стали творитися дива. Підлітки на перервах носили в учительську мої речі й зібрані зошити, а для старшокласників українська література стала улюбленим предметом.

Навколо ж закостенілість і заформалізованість в освіті доходила до абсурду. Вже у міській школі класних керівників змушували брати з батьків розписки, що на час канікул вони відповідають за своїх дітей. Бо в період навчання усіх собак вішали на вчителя. То негласно забороняли ставити "двійки". Бо, казали, учитель ставить оцінку не школяреві, а собі. То вимагали робити у кабінетах стенди "Тисяча професій і серед них одна твоя". Не згадую про політінформації, піонерські збори, уроки мужності, ремонти класних кімнат і десятки інших речей, які висіли на вчителеві каменем.

Під час горбачовської перебудови я не витримав і пішов у журналістику. Чимало моїх колег терпіло довше.

На початку 1990-х учителі почали тікати зі школи масово. Лишилися ті, хто вже не міг її покинути або хто не міг реалізуватись у чомусь іншому. Вони пристосувалися до нових умов і прийняли нові правила гри.

Тепер педагоги торгують оцінками, медалями, репетиторством, знаходять серед батьків спонсорів, створюють благодійні фонди, замовляють собі подарунки на День учителя чи випускний. Комуністичний формалізм і показуха змінилися гендлярством.

А держава звертає увагу на освіту лише двічі на рік: під час першого й останнього дзвоників. Тоді в школи скопом їдуть державні мужі. Вони проводять показушні уроки патріотизму, виголошують нудні промови, а потім сідають у свої "лексуси" й зникають до наступного разу. Вчителі дивляться їм услід і думають:

— Ну слава Богу, і на цей раз пронесло.

Зараз ви читаєте новину «Сільські вчительки не відрізнялися від колгоспниць». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 327
Голосування Справа Медведчука - це:
  • Спроба Зеленського наростити рейтинг. Медведчука не посадять
  • Початок боротьби з олігархами
  • Піар з одночасним ударом по Порошенку
  • Перерозподіл ринку і потоків
  • Вплив американців
  • Мені байдуже
Переглянути