Ексклюзиви
Вівторок, 06 березня 2007 16:02

"Шевченкова поезія дуже убога"

  Микола Левченко: ”До нас приєднаються Казахстан, Грузія та інші країни”
Микола Левченко: ”До нас приєднаються Казахстан, Грузія та інші країни”

Секретар Донецької міськради 27-річний Микола Левченко з Партії регіонів хоче в Україні одну державну мову — російську, а в перспективі одну державу в складі Росії, Білорусі й України.


Ви так радикально відстоюєте російську мову, що це навіть не відповідає позиції Партії регіонів.

— Позиція Партії регіонів зрозуміла: зробити в Україні дві державні мови... Що ж до мене особисто, то я вважаю, що в Україні має бути одна державна мова — російська. Це та мова, з якою Україна повинна розвиватися як незалежна держава. Адже подивіться, що відбувається. У нас сьогодні в країні немає мікробіології українською мовою, цей предмет викладають тільки російською. Також українською не навчаються медики, оскільки немає відповідних підручників. Так, ми можемо перекласти щось на українську на рівні школи, але навіщо, якщо існує найвеличніша мова, на якій усі посібники давно вже існують.

Російська мова — це й наука, й культура, й історія. Це Ломоносов, Менделєєв, Пушкін, Достоєвський. Тому сьогодні відмовлятися від світової мови, мови ООН на користь мови, яку продовжують вигадувати, вважаю недоцільним.

Але ж і на сході, зокрема в Донецьку, розмовляють не зовсім російською. Та і власне українська там досить розповсюджена...

— Так. Але моя бабуся, коли дивиться Перший канал, каже: "Я не розумію, що там люди балакають". Вона спічки називає "сірниками", хоча народилася в Росії, під Ростовом-на-Дону. В Україні існує безліч діалектів, і люди одне одного не розуміють. Тому найзручніше зробити так: державною мовою стане російська.

Ви бували коли-небудь у Росії?

— Звичайно.

Вам не казали там, що ваша мова відрізняється від російської?

— Казали, звичайно...

Який ваш улюблений письменник?

— Лев Толстой. Я сім разів читав "Війну і мир".

А українські книжки коли-небудь читали?

— ...

А як щодо Шевченка?

— Шевченкова поезія мені не подобається, вона дуже убога. Він постійно намагається когось ущемити, десь із кимсь бореться, його всі намагаються кривдити, він чинить опір. Це нудно. Мені подобається гуляка Єсенін. Подобається, як він казав: "Мальчик такой счастливый и ковыряется в носу". "Исповедь хулигана" люблю. Він не намагається нікому нічого довести, а в Шевченка вічне невдоволення.

Коли кажуть "незалежність", я не розумію, від кого

Літературною українською можете розмовляти?

— Не буду принципово, поки не зроблять російську державною...

А тоді що?

— Тоді я говоритиму українською мовою, принципово...

Ви сам — українець?

— Я українець, у мене українське прізвище, але поки російська мова не буде державною, я її відстоюватиму всюди. І коли кажуть "незалежність", я не розумію, від кого. Брежнєв був українцем, Хрущов у вишиванці ходив, Черненко — чисто українське прізвище. І всі ці люди сиділи в Кремлі, правлячи величезною імперією. А ми замикаємося на маленькому. Коли ми від"єднувалися, нас було 52 мільйони, сьогодні 47, кажуть, до 2010-го буде 42.

І який же вихід?

— У світі є європейська, буддійська, африканська, північноамериканська цивілізації. У нас східнослов"янська, і всі три східнослов"янські країни мають возз"єднатися.

То, може, і столицю в Києві зробити?

— Так... Хоча столиць може бути декілька. Так, у Китаї була столиця прапора, столиця гімну тощо. А в Києві було прийнято перші руські закони, тому він має бути судовою столицею. У нас для цього є всі підстави: будівлі, приміщення. Якщо Москва завжди була центром самодержавства, де сиділи царі, то там повинен перебувати прем"єр-міністр і президент. Перший парламент з"явився в Пітері, хай там і буде законодавча влада.

А Мінськ?

— Мінськ може стати столицею спортивною. Ще в Києві має перебувати патріарх. Він повинен називатися Патріарх Київський і Всія Русі. Адже хрестилася Русь у Києві, звідси він повинен управляти всіма православними, а Києво-Печерська лавра має стати чимось на кшталт Ватикану. Потім до нас приєднаються Казахстан, Грузія та інші країни.

А яка роль у новій державі могла б бути відведена Донецьку?

— У двадцятому-тридцятому році світ перейде на рідке паливо. Воно виготовляється з вугілля. А в Донецькій, Луганській і Ростовській областях стільки вугілля, що ми житимемо, як зараз живуть у Дубаї. Адже по суті все багатство Близького Сходу сконцентроване в нас.

Чи є у вас бізнес?

— Навіщо про мій бізнес? Зараз у мене немає часу... Я далеко не багата, але й не бідна людина. Мені на життя вистачає. Давайте я вам краще що-небудь про мову ще скажу.

Спасибі, ви вже сказали... Утім, процитуйте щось із Єсеніна, раз це ваш улюблений поет...

— Ой, нічого в голову не лізе, окрім вірша про гармоніста, який спиртом сифіліс лікує. Давайте наступного разу, коли буде інший стан.

Зараз ви читаєте новину «"Шевченкова поезія дуже убога"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

9

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода