Ексклюзиви
Четвер, 10 березня 2011 22:43

Шевченка опускали до рівня геніального селюка

  Оксана Забужко: ”В УРСР культурна спадщина була складовою контрпропаганди. Еміграція задавала тон, а наші готували ”відповіді”
Оксана Забужко: ”В УРСР культурна спадщина була складовою контрпропаганди. Еміграція задавала тон, а наші готували ”відповіді”

Кожен йолоп може підійти до Венери Мілоської, тицьнути їй у причинне місце і сказати "ги". Література, як і мистецтво взагалі, не має такого поняття, як "захист від дурня". Тому Тарас Шевченко для одних залишається непохитним авторитетом. А шевченконенависники і через 150 років по смерті поета біснуються від самої лише згадки його імені.

Так само в Польщі багатьох дратує  їхній нобелівський лауреат Чеслав Мілош. У Швеції дехто люто ненавидить Інґмара Берґмана, ніби він їм курку вкрав. Бо "просто поетів " такого масштабу не буває. Вони зав'язують на собі забагато нервів національного життя, щоб їх просто поставити на полицю.

Шевченко вплинув не тільки на українську літературу. Його поезія — це ставка на інтонаційний вірш. Рухається думка, рухається голос — для ХІХ ст. це було дуже революційно. Володимир Маяковський виріс у домі, де був "Кобзар" на полиці. Олександр Галич, з якого почалася бардівська пісня, визнавав вплив Шевченка на його поезію. Адже бардівська пісня — це і є кобзарство.

Радянська система опускала Шевченка до рівня геніального селюка. Чого цей богомаз у кожусі з'являвся в панських салонах — цю тему не висвітлювали. Більше малювали, як Шевченко читає свого "Кобзаря" селянам. Хоча він читав його в меценатських домах дітям і внукам колишньої козацької старшини. Такою-бо була тодішня українська культура — садибна культура малоросійського дворянства. Шевченко їм першим нагадав, що вони українці.

За три роки буде 200-літній Шевченків ювілей. Але хто зараз працює над новим академічним виданням? В останні 20 років із класикою загалом цього ніхто не робить. Усе пущено самопливом на ентузіастів. Якби не Михайлина Коцюбинська і родина Стусів, ми б не мали повного Василя Стуса в 1990-х. Якби не Елеонора Соловей — не читали б повного Володимира Свідзінського. Цим має займатися держава. От було 150-ліття Івана Франка. Видали том купюр до радянського видання 30-літньої давнини. Більшої ганьби уявити не можна.

У колоніальній УРСР культурна спадщина була складовою контрпропаганди. Еміграція задавала тон, а наші готували "відповіді Чемберлену". Починає виходити "Енциклопедія українознавства" — ми бахкаємо 20-томну "Українську радянську енциклопедію" 100-тисячним накладом. Еміграція почала кампанію за пам'ятник Шевченкові 1963-го — у нас заснували Шевченківську премію. Після 1991-го ідеологічний супротивник зник. Класика просто увійшла в шкільну програму, а далі що хочете, те і робіть.

Письменниця Лариса Денисенко розповіла історію про столяра, який у неї ремонтував балкон. От він отримав винагороду за роботу, але щось мнеться. Нарешті питає: "У вас є "Кобзар"? Лариса бере з полиці книгу і вручає. Певно, чоловік прочитав  Шевченка ще в школі і щось його досі муляло. Тому "Кобзар" слід видати і в доступному форматі для "чайників", із відповідними коментарями, на кшталт Шекспіра, який лежить у лондонських кіосках поряд із путівниками.

Зараз ви читаєте новину «Шевченка опускали до рівня геніального селюка». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

105

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 554
Голосування Чим закінчиться зустріч Зеленського і Путіна?
  • Нічим. Все залишиться, як є
  • Україна піде на поступки Росії
  • Путіна переконають зупинити війну
  • Зеленський погодиться вписати особливий статус Донбасу у Конституцію
  • Президент зрозуміє, що з Путіним домовитись нереально. На Донбасі почнуть будувати стіну
  • Домовляться про газ, але не про Донбас
Переглянути
Погода