Газові українсько-російські суперечки набирають обертів. Київ гарячково вибудовує різноманітні способи добитися від Росії нижчих цін. Однак вартість палива є вторинною газовою проблемою України.
За 20 років незалежності жоден уряд навіть не намагався зменшити рівень споживання країною газу. Від українських можновладців ніколи не почуєш популярний у світі термін "низьковуглецева економіка" — тобто заснована на технологіях, що радикально зменшують залежність від нафти й газу. Переходом до такої зараз активно займаються всі розвинуті держави світу. Вкладають великі кошти в наукові розробки та переоснащення промисловості, підвищення енергоефективності приміщень, модернізацію комунальних господарств. Власне, іншого виходу немає. Ера дешевих традиційних енергоносіїв скінчилася, вони дорожчатимуть і ставатимуть дедалі дефіцитнішими.
Українську владу це не хвилює. Плачевні справи на підприємствах теплокомунальної енергетики, які відстали технологічно й потребують значних інвестицій. Але мільйони й мільярди йдуть не на пристосування до нових енергетичних реалій, а на шикарні гелікоптери для "еліти" й майданчики для них, літаки й автомобілі, ремонти резиденцій та інші абсурдні в нинішніх економічних умовах "проекти".
Не особливо переймається проблемою й великий бізнес. Саме на застарілу, успадковану з радянських часів промисловість припадає сьогодні найбільша частка споживання газу. Близько 24 млрд кубометрів минулого року — трохи менше, ніж було імпортовано з Росії. Звісно, навіщо олігархам витрачатися на модернізацію виробництва й підвищення його енергоефективності, якщо "дружній" уряд може випросити в Росії якусь знижку. Нехай і пожертвувавши при цьому національними інтересами.
Близько 17 млрд "кубів" газу йде на потреби населення, насамперед на опалення. Українці активно обігрівають повітря: будинки геть застарілі й "діряві", але державі немає до цього діла. Тоді як, наприклад, у Східній Німеччині у 1991–2008 роках модернізували 70% квартир панельної забудови соціалістичних часів. Задля енергозаощадження у середньому на кожну витратили 23 тис. євро. Частину коштів покривав федеральний бюджет, частину — власники квартир, яким видавали кредит на 25 років під 3% річних.
В Україні таке уявити неможливо. Натомість постійне випрошування в Росії знижки на газ й так само збільшення апетитів Москви в обмін на її милість. Цього разу її цікавить українська газотранспортна система. Уявити, що Київ рано чи пізно її здасть, досить легко.
6 
1
Коментарі