Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин, 52 роки, вважає позитивним наслідком політичної кризи зменшення тиску держави на підприємців.

Чи згодні ви з думкою Світового банку, який нещодавно відніс Україну до розряду інвестиційно привабливих країн?

— Україна поки що не може вважатися абсолютно економічно привабливою. За останні три роки обсяг іноземних інвестицій справді збільшився і продовжує зростати. Та ми все одно дуже поступаємося за цим показником нашим сусідам. Причому не тільки новим членам Євросоюзу, а й Росії. Тому говорити про інвестиційну привабливість України слід досить обережно.

В Україні невисокими залишаються загальновживані міжнародні показники надійності економіки: індекс конкурентоспроможності, індекс сприяння бізнесу. Тому й інвестиційна привабливість не надто велика. Головною причиною є незахищеність у нашій країні прав власності. Плюс слабкість судової системи, що фактично унеможливлює для інвесторів захист своїх інвестицій від нечесних зазіхань конкурентів або держави. Яскравим прикладом є поширеність сумнозвісного рейдерства — фактично грабіжницького та насильницького захоплення чужої власності.

Як вплинула на економіку недавня політична криза?

— Великих ризиків для української економіки вона не принесла. Звісно, було цілком природне занепокоєння з боку бізнесу, яке виникає завжди при якихось заворушеннях у владі. Але незважаючи на політичну нестабільність, економічна ситуація останнім часом покращується. Отож політична криза серйозно на економіку не вплинула. Навпаки — політики й державні мужі зайняті внутрішніми розбірками, тому підприємці можуть нормально, спокійно працювати. Загальне зменшення тиску держави — дуже позитивний чинник, який може дати гарні наслідки на багато років уперед. Інвестори вловили це нове віяння. Можливо тому й такі райдужні прогнози Світового банку.

Але хоч якась заслуга влади в цьому є?

В українському суспільстві досі існує багато "страшилок"

— Заслуги нинішнього уряду дуже мало. Навпаки — саме уряд Януковича намагався нагнітати ситуацію навесні, коли це йому було вигідно. Згадайте, як перший віце-прем"єр Микола Азаров усіх лякав невиконанням через політичну кризу бюджету. Щоправда, такі дестабілізуючі заяви лунали і з іншого боку — про кризовий стан української економіки, борги із зарплат тощо. На щастя, й бізнесмени, і прості люди за три роки після помаранчевої революції вже навчилися відокремлювати політичну риторику від реальних загроз. У цьому полягає відмінність від 2004 року, коли політична колотнеча вилилася в серйозну економічну кризу — згадайте хоча б масову скупівлю валюти, що завжди є показником невпевненості громадян та гравців на ринку.

Що означає зростання інвестиційної привабливості країни та прихід інвестицій для звичайної людини?

— Робочі місця. На жаль, в українському суспільстві досі існує багато "страшилок": мовляв, конкуренція призводить до безробіття, закриваються заводи, людей викидають на вулицю тощо. Насправді все є прямо протилежним. Підприємства, до яких приходять інвестиції, стають більш конкурентоспроможними, живучими і зазвичай виплачують більшу зарплату своїм робітникам. Вони мають можливість розширювати виробництво і створювати нові робочі місця. Приходять менеджери нового світогляду, діяльність підприємств стає прозорішою, вони стають відкритішими та привабливішими для нових залучень капіталу. Тож пересічному громадянинові не варто сумніватися у вигідності іноземних інвестицій як для його власного гаманця, так і для всієї країни в цілому.

×