Дональд Трамп — темна конячка. Для світу, Європи, для України. Навіть для американців. Незнайомого зазвичай побоюються. Темна конячка може виявитися троянської масті. Може потолочити політичний газон, де кожна билинка і травинка виростали на очах.
Під час президентських перегонів на нього позирали з пересторогою. Ловили на слові, роздували кожну політичну неоковирність. Переконували інших і себе: Трамп — це несерйозно, Трамп — аутсайдер.
Ми також насторожено стежили за висловлюваннями ексцентричного мільярдера: чи не планує він здати Україну Москві? І під впливом загальних настроїв здалося: саме так і буде.
Почав Трамп із того, що анексію Криму назвав "розумною авантюрою" Путіна. А потім проявив байдужість до можливого членства України в НАТО.
Ми стали боятися приходу республіканця. Не зауваживши, що Трамп відзначив безкровну точність дій кремлівського гнома, а не його політичну розумність. Це була оцінка бізнесмена, людини дії, а не політика. Ми призабули, що чинний президент США у ситуації з Кримом повівся не набагато благородніше. Згадаймо поради керівникам України не чинити опір агресору.
Від Криму Трамп ніколи не відмахувався. Лише наголошував, що проблемою мають займатися насамперед європейці. А "вони не роблять цього. Вони продовжують вести бізнес у Росії, беруть російські газ і нафту".
Те саме — з українським членством у НАТО. "Це має більше хвилювати Європу, а не Штати", — говорив Трамп. І додавав: "Мені не подобається те, що відбувається в Україні". А хіба Обама мав іншу думку, хіба не присилав до Києва гінців із вимогою навести лад у країні?
І старий, і новий лідери США виходили і виходять з інтересів своєї країни. Трамп відрізняється лише тим, що не обтяжує себе дипломатичним політесом. У його слова "навіщо нам захищати Україну, коли навколо неї є й інші країни, які нічого не роблять" закладено не зневагу до скривдженого, а вимогу справедливої матеріальної співучасті партнерів. Він постійно наголошує: не годиться вирішувати всі світові проблеми за рахунок бюджету США. Країні не варто бути планетарним жандармом. Таку ж тезу сформулював і Барак Обама у своїй підсумковій газетній статті.
Нас налякала готовність до діалогу з Московією про Крим і Донбас? А хіба нинішня команда не вела з Кремлем перемовин, від яких хололо за українським комірцем? До того ж Трамп планує робити це з твердіших позицій, ніж нинішній господар Білого дому. А ще він визнавав: "США підтримують Україну більше на словах, ніж на ділі". Дорікав Обамі, що той "не робить того, що має бути зроблене для України".
То чим він страшніший за любого нам Обаму?
Дональд Трамп початку і закінчення виборчих перегонів — це різні люди. Претендент змінювався на очах. Із бізнесмена перетворювався на політика. Він навіть почав вигравати дебати у досвідченої Гілларі Клінтон.
Показовим є те, як змінювалася позиція Трампа щодо антипутінських санкцій. Якщо раніше він припускав варіанти і обіцяв "вивчити це питання", то після 9 листопада, коли переможцю відкрили доступ до зведених доповідей спецслужб, які вказують на присутність військ РФ в Україні, Трамп став категоричніший: "Якщо Росія анексувала Крим, веде війну на Донбасі, то про яке зняття санкцій можна говорити? Ми розширимо санкції щодо Росії та її нафтових компаній, посилимо вплив на банківську сферу й ізолюємо її, як Північну Корею".
Ці слова мають заспокоїти розбурханий результатами виборів світ. Трамп не має наміру з передвиборного замаху рубати налагоджені зв'язки зі старим континентом і НАТО. Не поспішатиме з перезавантаженням стосунків із Кремлем. І, найважливіше для нас: окупацію українських земель не відсуне на безнадійні задвірки американських інтересів.
Чверть століття тому республіканець Рональд Рейган розвалив "Імперію зла". Характер нинішнього республіканця, його рішучість і схильність до конкретних дій дозволяють припускати: Дональд Трамп здатен у разі чого відправити на смітник історії "розплідник світового тероризму".
Може, для цієї рятівної місії історія й покликала на передові рубежі людину, яка раніше ніколи на займалася політикою.
3 
1
Коментарі