До Верховної Ради внесли важливий законопроект за номером 2276а. Його розгляд стане добрячим коряком гарячого смальцю за комір Московії, що за умов війни з нею аж ніяк не зайве. Документ робить реальний крок до відновлення історичної справедливості.
Останнім часом багато пишуть: усе, на чому наш північний сусід утверджує свою великодержавність, — крадене. Родовите походження, велична історія, назва країни, самоназва народу, мова, — все це чуже, нахабно загарбане. Навіть Христову купіль, у якій київський князь Володимир хрестив наших пращурів, поцупили під загрозою зброї. І разом із патріаршим престолом перенесли на трохи підсушені угро-фінські болота.
Украдено, поцуплено, загарбано — в Києва. Перенесено — з наших земель на московські.
Справжнім же спадкоємцям, славним і великородним, упродовж століть вдовбували: ви — ніхто і звати вас ніяк. Безрідне плем'я. Байстрюки, з милості пригріті "старшим братом". Вдовбували за брехливими підручниками, складеними за псевдо-літописами у злодійських келіях Кремля. Вдовбували і вживляли через проламані черепи, через розіпнуті царськими, а потім і радянськими катами груди.
Та й нинішній режим пішов на Вкраїну війною не одномовців рятувати. Їм потрібен Київський престол. Україні одразу після здобуття незалежності пропонували: давайте зійдемося у братньому союзі. Навіть натякали на готовність перенести столицю з Москви на береги Дніпра. Гадаєте, аби потішити нашу національну гордість? Аж ніяк! Аби фізично утвердитися на ідеологічно вкрадених історичних просторах.
Воно ж і справді: коли сидиш на чухонських землях і стверджуєш, що ти — Русь, не всі вірять. А багато хто відкрито сміється — і сміється не перше століття. А так: "Київська Русь? — Так ось ми перед вами: і були, і стоїмо на берегах Славути". "Князь Володимир? — Ось вам і князь, із хрестом. А біля його ніг — струменить Почайна. Саме та, в якій ми, русичі, омившись, прийняли Христову віру. Напряму — через Андрія Первозванного".
І от, здається, крига скресла. Народні депутати Оксана Корчинська й Андрій Лозовий пропонують на законодавчому рівні заборонити всім державним органам України вживати назву "Росія" стосовно РФ.
У пояснювальній записці автори нагадують: назви "Русь" та похідна від неї "Росія" є загальновизнаними назвами нинішньої України. Територія теперішньої РФ до новітніх часів ані іноземними джерелами, ані тамтешніми жителями не називалася ані "Руссю", ані "Росією". Руссю у західних джерелах включно до XVIII ст. була винятково Україна. А "русами" або "рутенцями" іменували її народ. Тобто нас із вами.
Автори законопроекту спираються на історичні джерела й роблять висновок — назва "Русь" або "Росія" може вживатися лише стосовно територій сучасної України. І пропонують таку норму: "З метою виконання вимог цього закону всім органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам і організаціям, зокрема представництвам іноземних суб'єктів господарської діяльності, які діють на території України, рекомендувати до вживання замість слова "Росія", що використовується як назва або синонім Російської Федерації, та/або для позначення сучасної території Російської Федерації чи будь-якої її частини, історичну назву території сучасної РФ — "Московія".
Тобто Росія на теренах України після ухвали законопроекту має іменуватися Московією. Чим була завжди. Такий законодавчий акцент дуже важливий і з погляду утвердження української автентичності перед цивілізованим світом.
Хочеться сподіватися, депутатам вистачить національної самосвідомості, гордості та, головне, совісті хоча б перед собою і народом визнати: Русь — це Україна, руси — це ми. Історична велич і слава, якою хизуються московіти — це наші історична велич і слава.
Звісно, Московія й надалі іменуватиме себе Росією. Нехай. Існує чимало прецедентів, коли самоназва країни не збігається з назвою. Греки, приміром, називають себе Елладою, всі інші — Грецією. Нідерланди є водночас Голландією, а Велика Британія — Англією.
Стосовно поваги до думки сусідів — то згадаймо інший приклад. Коли московітів попросили вживати, принаймні в офіційних документах, не "на Україні", а "в Україні", Путін піддав граматичну норму публічному сміху: "А почему мы должны ломать свою речь в соответствии с чьими-то требованиями? Будем писать, как писали".
3 
1
Коментарі
1