Російський опозиціонер 39-річний Леонід Развозжаєв 16 жовтня приїхав до Києва. Через три дні прийшов до українського офісу Управління верховного комісара у справах біженців ООН, отримав консультацію та почав заповнювати документи на отримання статусу політичного біженця. Потім вийшов із приміщення на кілька хвилин купити щось поїсти й назад не повертався. Усі його речі залишилися на місці.
— Леонід був дуже знервований, занепокоєний за своє життя, здоров'я та безпеку, — каже правозахисник, голова українського громадського руху "Боротьба" Сергій Киричук, 30 років. — Він хотів набути статусу політичного біженця в Україні.
Развозжаєв — член ради громадського руху "Лівий Фронт". Разом із його координатором Сергієм Удальцовим та ще одним опозиціонером Костянтином Лебедєвим є фігурантом кримінальної справи за "підготовку до організації масових заворушень". У Росії його звинуватили в намаганні повалити конституційний лад й оголосили у федеральний розшук.
— Если в ближайшее время я буду задержан или со мной произойдёт что-то нехорошее, — записав у п'ятницю на своїй сторінці у "Фейсбуку" Развозжаєв, — не верьте ничему, что бы они ни сказали плохого обо мне. Я в здравом рассудке и трезвой памяти, хоть мои бытовые условия теперь "не фонтан".
Развозжаєва викрали російські або українські спецслужби, вважає Сергій Киричук:
— Це їхній почерк. Свідки кажуть, на київській вулиці гурт чоловіків у цивільному накинулися на Леоніда, затягнули до автомобіля й відвезли невідомо куди. Наші джерела стверджують, що його приватним літаком вивезли до Росії, де судитимуть. Один із російських інтернет-порталів опублікував відео: Развозжаєва виводять із приміщення Басманного райсуду Москви і він устигає вигукнути дві речі. Перша: що його в Україні викрали спецслужби. Друга: що дві доби піддавали тортурам. Це — єдина заява, яку Развозжаєв зробив особисто. Натомість російський слідчий комітет оголосив, що Развозжаєв добровільно з'явився туди й написав 10 сторінок "явки з повинною", де всі звинувачення проти себе підтвердив.
Леоніда Развозжаєва ніколи не оголошували в міжнародний розшук. В Україні він перебував легально, додає Сергій Киричук:
— Це означає, що жодних законних підстав затримати його на території України не було.
Можливе викрадення Леоніда Развозжаєва — це явна неповага до України як держави, порушення її суверенітету й територіальної цілісності, вважає правознавець-міжнародник, 75-річний Володимир Василенко.
Як має відбуватись затримання іноземних громадян?
— Є відповідні угоди між правоохоронними органами України та інших країн щодо затримання. Потрібне офіційне звернення росіян до СБУ та МВС України з відповідним проханням та обґрунтуванням причин затримання. Якщо є підозри, що це не кримінальна справа, а політична, його не мали б видавати. У кожному разі, це мають вирішувати українські органи, а не російські.
А якщо справа кримінальна?
— Тоді українські правоохоронні органи затримують особу і самі доправляють її на територію Росії. Там передають колегам. Таке часто трапляється. Але затримувати людину мають право лише наші служби. Якщо ж його затримують росіяни на території України, садовлять у свій літак і перевозять до Москви без відома й дозволу Києва, — це не вкладається у жодні міжнародні домовленості.
Але таке буває?
— Деколи. Цим грішать Ізраїль, Туреччина, США та Британія. Викрадають, коли є явний конфлікт інтересів між державою перебування і державою, що вимагає видачі. Вони по-різному трактують злочин. Проте, такі випадки не можуть слугувати виправданням. Будь-яка людина за кордоном захищається країною, що прийняла іноземця. Це елементарні права людини. Якщо держава сама вирішуватиме, кого їй заарештовувати поза своїми кордонами, це підірве весь міжнародний лад. Це означатиме, що росіяни можуть викрасти і громадянина України — бо вони самі визначають, хто винний, хто — ні.
Чи СБУ могла дати санкцію ФСБ на операцію із затримання?
— ФСБ могло вимагати в української сторони, щоб та не заважала. Сьогоднішня українська влада пристає на будь-які умови Москви. Тим більше, президент Віктор Янукович готував візит до Росії, й дозвіл на викрадення міг бути "невеличким подарунком". Але доказів цього нема.
Як правоохоронним органам України вийти з цієї ситуації?
— Служба безпеки України й Міністерство внутрішніх справ заявляють, що нічого не знають. Але: чи Развозжаєва викрали без відома українців, чи з відома — нашим силовикам треба якось офіційно пояснити. Інакше це виглядатиме як дуже сильне приниження держави. Це означає, що наша влада не здатна контролювати свою територію.
"Росія повертається у 1930 роки"
Леонід Развозжаєв є помічником депутата російської Держдуми від партії "Справедлива Росія" Іллі Пономарьова. Його звинувачують у підготовці масових заворушень. Приводом став фільм "Анатомія протесту-2", що вийшов на російському каналі НТВ. Там опозиціонерів звинуватили в підготовці терактів та державній зраді. Вони начебто отримували від грузинських бізнесменів великі суми грошей на підтримку опозиції. Развозжаєв був одним із організаторів протестного "Маршу мільйонів".
— Не знаю, чи на це викрадення знадобилася санкція української влади, — каже Ілля Пономарьов, 37 років. — Цілком імовірно, що цей приватний літак навіть не перевіряли. Російсько-український кордон досить прозорий, там не потрібно навіть закордонних паспортів. Прикордонний контроль дуже слабкий.
Це — дуже неприємна історія. Раніше російські спецслужби такого собі не дозволяли. Викрадення практикували у 1930 роки. Зокрема, в Європі викрали й перевезли до СРСР генерала Кутепова. Або й фізично усували дисидентів. Можна сказати, що Росія поступово повертається в 1930-ті. Без будь-якої санкції, будь-якого дозволу іншої країни вивозять людину і влаштовують суд у Москві.
Леонід Развозжаєв перебуває у Лефортовській тюрмі. До нього нікого не пускають. Навіть адвокатів. Його заарештували, змінили засіб утримання на арешт без адвокатів. Ми розуміємо, що у влади немає ніякої доказової бази проти нього. Развозжаєва звинувачують в організації масових заворушень. Але, імовірно, звинувачення будуть важчі. Слідчий комітет намагатиметься вибити з нього зізнання. Можуть застосовувати тортури. Леонід стверджує, що до них і вдаються. Отже, докази базуватимуть на його ж власних свідченнях. Це теж ознака 1930-х. Ми намагаємося бодай добитися побачення й пересвідчитися, що з ним усе гаразд.
3 
1
Коментарі
68