Директор Агентства соціальних комунікацій Сергій Бєлашко, 33 роки, вважає, що Морозові, Литвину та Вітренко потрапити до парламенту допоможе лише диво.
Чи достатньо вигадливі рекламісти партій під час нинішньої виборчої кампанії?
— Зусилля партій та блоків спрямовані зараз не на завоювання нового електорату, а на утримання вже існуючих прибічників. На це й працює вся їхня реклама. Мета — мобілізувати, а не привернути увагу чи переконати в чомусь.
У рекламі основних політичних гравців використовуватимуться одні й ті ж ідеї. Принципової різниці між роликами блоку "Наша Україна—Народна самооборона" та Партії регіонів немає. Кидають у народ "страшилки", побудовані за досить простою схемою. Ми хороші, вони — погані, не дають працювати для народу. Мовляв, якщо не усунути їх терміново від влади, буде біда.
Ці "страшилки" ефективні?
— Вони вже використовувалися раніше, тому їх ефективність може знизитися. Адже людина не може перебувати в стані стресу та страху все життя. Поступово пристосовується, звикає. Так свого часу розпад Радянського Союзу став для мільйонів справжнім шоком. Вони не змогли змиритися з кардинально іншою соціальною дійсністю, зі стрімким зниженням добробуту та соціального статусу. Та з часом населення звикло до змін, почало сприймати їх як щось неминуче.
Чи вдала ідея "Нашої України—Народної самооборони" скасувати депутатську недоторканність?
— Вона теж не нова. Так само, як ідея зменшення депутатських місць чи створення двопалатного парламенту. Усе це ще 2000 року виносив на референдум тодішній президент Леонід Кучма, а прем"єр Віктор Ющенко забезпечував належні показники "всенародного волевиявлення". У Галичині тоді явка виборців на окремих дільницях сягала аж 107 відсотків!
Мета — мобілізувати, а не привернути увагу чи переконати в чомусь
Депутатська недоторканність — це конкретна правова норма, прописана в Конституції. Без проведення конституційної реформи вона не може бути ліквідована. Висування таких ідей — просто політичні спекуляції. Апеляція не до розуму, і навіть не до емоцій, а до інстинктів виборців. Свідчення того, що президент і його команда зневажають "маленького українця".
Може, якісь нові ідеї будуть у партій-аутсайдерів?
— Режим виборчої кампанії — теми дискурсів, конфліктні лінії, рівень "бруду" тощо — визначатимуть Партія регіонів, НУ-НС, Блок Юлії Тимошенко та Компартія. Партії-аутсайдери опинилися на узбіччі політичного процесу, проте мають серйозний людський, фінансовий, інформаційний та технологічний ресурс. Це — Народний блок Литвина, Соцпартія та "Народна опозиція" Наталії Вітренко. Потрапити до Верховної Ради їм допоможе хіба що диво, та все ж певну роль у кампанії вони відіграватимуть. Активно привертатимуть увагу до якихось проблем, змінюватимуть на свою користь тематику та гостроту дискурсу. Але нових ідей тут чекати не варто. Так само буде переспів "старих пісень про головне".
Утім, вони могли б запропонувати ідею третьої сили як альтернативи синьо-помаранчевому клінчу. Такий широкий блок могли б створити Олександр Мороз, Володимир Литвин, Анатолій Кінах, Людмила Супрун та інші знані політики, які так чи інакше тяжіють до центру та дотримуються консервативних поглядів. Можна було б сподіватися на сильний ефект. До того ж в українському суспільстві сьогодні існує попит на таку третю силу.
То коли вона може з"явитися?
— На нинішніх виборах точно не з"явиться. Як завжди, об"єднанню заважатимуть особисті амбіції. А в перспективі така сила може бути, скажімо, ліберальною — бо середній клас швидко зростає, формується його політична свідомість та громадська активність. Можлива її проросійська спрямованість, бо українська ідея так і не спрацювала. Залишається проблема мови. Зрештою, третя сила може бути "зеленою". Екологічні проблеми здатні мобілізувати широкі маси аполітичного населення.
На цих виборах роль третьої сили намагатимуться зіграти комуністи, які традиційно протиставляють себе "буржуазним" партіям. Проте їхній електорат досить чітко визначений. На голоси нових груп виборців Компартії не варто сподіватися.
8 
35413
Коментарі
1