Доктор економічних наук з Інституту світової економіки та міжнародних відносин Російської академії наук Віктор Красильщиков, 53 роки, каже, що Росію прирекли на роль сировинного додатка, а анонсовані Путіним реформи називає блефом.
Як би ви оцінили стан економіки в країнах СНД?
— Згідно з доповіддю ООН про людський розвиток за 2005 рік, Казахстан перебуває на 80 місці у світі за індексом людського розвитку, Росія — на 62-му, Україна — на 72-му. За показниками валового внутрішнього продукту на душу населення наші держави приблизно такі, як латиноамериканські. Україна та Казахстан близькі до Колумбії та Перу, Росія більше схожа на Бразилію.
Які причини цього?
— Майже в усіх країнах СНД при владі так званий паразитичний клас, який уповільнює економічний і політичний розвиток. Він схожий на вгодованого кота, який думає не про те, як упіймати мишу, а про те, як украсти ковбасу. Це викликає протестні настрої в іншої частини суспільства, здебільшого бідної. Зрештою це призводить до розвитку різноманітних популістських рухів. Небезпека в тому, що сплеск популістських настроїв може супроводжуватися розчаруванням у ліберальній демократії.
Вважається, що економічна ситуація у Росії краща, ніж у нас...
— Відносна успішність російської економіки залежить від високих світових цін на нафту та газ. Вони великою мірою зумовлені промисловим бумом у Китаї та Індії, який потребує багато енергоресурсів. Фактично вся економіка країни тримається на нафтодоларах. Цей шлях веде Росію в нікуди.
Насправді в російській економіці немає жодних вагомих зрушень. Немає продуманої зовнішньоекономічної стратегії. Не створюються інститути ринкової економіки. Відсутня ідеологія розвитку, яка б використовувала західну ідею прогресу.
Росія перетворюється на сировинний додаток?
— Правляча еліта свідомо вирішила приректи на це Росію. При цьому наші політики заявляють про якісь зовнішньополітичні амбіції. Це повний абсурд. Сидіння на нафтовій трубі не може тривати вічно. У нас був один олігарх, який розумів: така велика країна не може жити лише на одному експорті енергоносіїв. Але й того в тюрму посадили.
При владі так званий паразитичний клас
Чи прагне Володимир Путін модернізації Росії?
— Для запровадження ефективних реформ Путін мусить приймати рішення, що суперечитимуть інтересам його найближчого оточення. Тому навряд чи він піде проти створеної ним же системи.
А як же заяви Путіна про початок реформ освіти, соціальної сфери?
— У Росії немає жодних ознак реформ. Немає промислової політики, прозорої регіональної політики, відсутня підтримка науки та освіти. Анонсована недавно Путіним реформа в галузі освіти — це блеф, чиста пропаганда. Досі не здійснено реформу судової системи. За оцінкою російського фонду "Індем", рівень корупції при ньому зріс у вісім з половиною разів.
А обіцянки в десятки разів підвищити допомогу при народженні дитини?
— Це призведе лише до одного: при масовому пияцтві буде матеріально заохочуватися народження дітей з усілякими відхиленнями.
Намагання Росії втручатися в українську політику відштовхує від неї Україну?
— Так, це шкодить нашим відносинам. Гроші, виділені путінською адміністрацією на виборчу кампанію в Україні, можна було б використати з більшою користю для інтересів Росії. Фактично їх розікрали політтехнологи і просто шахраї. А можна було б за обмінними програмами безкоштовно навчати 40–50 тисяч українських студентів у провідних російських університетах. Ключ до вирішення багатьох проблем російсько-українських відносин полягає у модернізації самої Росії. Якби у Росії розвивалася переробна промисловість, був попит на наукові розробки та освіту, вирішувалися соціальні проблеми, тоді й імідж Росії в Україні був би іншим. І жодних проблем у наших відносинах не було б.
9 
1
Коментарі