Росія з народження має дві характеристики. Це – авторитарна держава. Й імперія. Остання у світі. Динозавр ХХІ століття. А рептилія не має друзів. Вона розглядає всі рухомі об'єкти як потенційну їжу. Навколишні території та населення для неї – лише ресурс.
В Україні Москву цікавить слов'янське населення, яке можна приватизувати. Його в РФ стрімко меншає, порівняно з неслов'янським. Важливий український економічний ресурс – промисловий і сільськогосподарський потенціал та ринок, який можна контролювати. Кремль хоче мати можливість залучати Україну до геополітичних проектів, або принаймні не дати це зробити іншим. Використати як приклад неспроможності цінностей та політичних систем, альтернативних російській державності, для підтримки власної внутрішньої політики.
Усі російські сенси – державність, писемність, православ'я, слов'янство, культурна ідентичність і навіть назва країни – запозичені з Київської Русі. Сучасну Росію придумали київські інтелектуали XVII—XVIII століть. Звідси її прагнення приватизувати нашу історію, героїв, сенси і слова. Без них РФ лише нащадок Орди.
Напередодні "нормандських переговорів" (зустріч лідерів України, Росії, Німеччини та Франції відбудеться 9 грудня в Парижі. – ГПУ) варто розуміти стратегічну ціль Кремля.
Білоруський – найпривабливіший для Росії сценарій розвитку України, з точки зору її інтересів. Щоб держава формально була незалежною, але фактично Москва керувала в політичному, економічному та безпековому вимірах. Тоді РФ зможе легітимно експлуатувати всі українські ресурси.
Меншу, але високу привабливість має багатовекторний сценарій. Це повернення України до стану часів другої каденції президента Леоніда Кучми. Вплив Москви був не абсолютним. Його потрібно було узгоджувати з можновладцями та олігархами. Існували бар'єри для російського впливу в економіці та політиці. Проте багатовекторність зовнішньої політики стримувала Україну від вступу в Євросоюз і НАТО. Діяли механізми легітимації російської присутності – військові бази, інвестиційні проекти. Росія мала обмежену можливість використовувати українські ресурси.
Третій варіант – "провалена держава". Незалежна Україна зі слабкими інституціями, неефективна і неспроможна має для Кремля ще меншу привабливість. Тоді політичну силу матимуть олігархи, силовики й регіональні барони з приватними арміями. Це обмежить доступ Росії до українських ресурсів. Хоча створить певну легітимацію розширення її впливу "задля безпеки спільного європейського дому".
За сценарія замороженого конфлікту на Донбасі, Росія не зможе використовувати ресурси за його межами. Проте створить проблеми для інших центрів сили – відлякуватиме інвесторів. Для України неконтрольований анклав на її території буде джерелом постійної напруги. Київ не зможе проводити повністю самостійну зовнішню політику. На українській території постійно будуть російські військові формування у статусі "миротворців" або "добровольців".
Ще один варіант – буферна зона. Якщо Україна відмовиться від євроатлантичних амбіцій в обмін на багатосторонні гарантії безпеки, відновить торгівлю з РФ, транспортне сполучення, співпрацю в енергетиці, Росія не зможе використовувати українські ресурси на вигідних для себе умовах. Але обмежить ці можливості для інших.
Найменш бажаний сценарій для Москви і найкращий для Києва – незалежна Україна, що рухається до Євросоюзу і НАТО. Посилення ефективності українських інституцій. Вплив Росії буде мінімальний.
Є ще один сценарій Кремля, спрямований не лише на відновлення імперської сили, а й на приниження інших геополітичних проектів. Володимир Путін воює не з Україною, а із Заходом. Насміхається з лібералізму, демократії, євроатлантичної єдності. Тому найкращий сценарій для нього – створити проблеми для Європи. Щоб внутрішні конфлікти розвалили Україну на кілька державних утворень. Одні частини анексує Росія. Інші сформують формально незалежну державу, якою керуватиме Кремль.
В усіх сценаріях інструментами російського впливу є не лише збройні формування, економічна, дипломатична та інформаційна війни, а й українські олігархи, корупція, російський культурний вплив, слабкість українських інституцій та ідентичності.
Треба уважно дивитися, які сценарії Росія просуватиме на "нормандських переговорах", а які захищатиме українське керівництво.
Валерій ПЕКАР, співзасновник громадянської платформи "Нова країна"
7 
35413
Коментарі