Путін ударив з лівої руки

Сталося те, що мало статися. Росія заблокувала створення міжнародного трибуналу з розслідування катастрофи літака Малайзій­ських авіаліній.

Навряд чи голосування в Раді Безпеки ООН за відповідну резолюцію стало для когось несподіванкою. Хіба що трохи плутались у країнах, які, склавши компанію Китаю, утримаються. Ними виявилися Ангола і Венесуела.

А скільки було ейфорії! Голландцям, говорили політики й політологи, відомо все до дрібниць: імена і фото бойового розрахунку "Бука", що збив пасажирський боїнг, коли і як російські військовослужбовці перетнули український кордон, звідки — до сантиметра — пустили ракету і коли повернулися в Московію. Виміряли масштаби моральних і багатомільярдних збитків, яких неминуче зазнає країна-вбивця. У деталях змальовували паніку, що нібито охопила Кремль після ознайомлення з матеріалами розслідування. А Путін — того взагалі поклали перед усіма на обидві лопатки. Оскільки саме до нього, верховного головнокомандувача збройними силами РФ, привів виявлений слідчими ланцюжок командування злочинною операцією у повітрі Донбасу. Винний — значить буде покараний. Невідворотно.

Наче перед цим не було лондонського суду. І наче він не довів: полоній, яким отруїли "особистого ворога Путіна" співробітника спецслужб Олександра Литвиненка, прибув до Британії з кабінету кремлівського коротуна. І що — Путін від того зазнав бодай дрібних прикрощів?

Лідери країн США і Європи весь липень поводилися так, наче голосування в Раді Безпеки ООН — дріб'язкова формальність. Наче переговорили з московським колегою і той дав авторитетну згоду постати перед спеціальним міжнародним трибуналом.

Не знаю, навіщо напускалося такого оптимістичного туману. Неспростовність доказів не залишала підсудним шансів, наслідки трибуналу обіцяли ледве не катастрофу — тож передбачити поведінку Росії в залі засідань ООН було нескладно. Вона й не приховувала наміру накласти вето. Бо трибунал "неконструктивний" і не має аналогів в історії.

Вето? Не страшно, запевняли прихильники суду. Ми готові до такого кроку Москви, заявив від імені міжнародної громадськості постійний представник України при ООН Юрій Сергєєв. І озвучив "план "А" — продовжувати роботу в Раді Безпеки, план "Б" — працювати поза Радою Безпеки, але в рамках ООН. Є інший план — досягти створення трибуналу за межами ООН. Там теж є кілька варіантів, яким може бути суд.

Воно так. До цього переліку можна ще додати суд в Амстердамі або в Куала-Лумпур. Та й Україна має підстави для такого суду. Але це вже буде суд іншої інстанції. І рішення його матимуть не більші наслідки для Путіна і Росії, як суд у справі про отруєння Литвиненка. Навіть спеціальний трибунал, скликаний Генеральною Асамб­леєю, рішення про який може бути ухвалено у вересні на черговій сесії, не матиме тих наслідків, які обіцяв провалений ­Росією трибунал.

Америка і Європа не пішли на те, щоб по­збавити країну-винуватця права вето, про що багато говорилося. Чому? Знову щось виторгували в Москви? Побоялися перспективою трибуналу розгнівати кремлівського коротуна. Так чи інакше — але вони отримали від Путіна чергового ляпаса. Прилюдного. Ганебного. І це слід визнати.

Путін ударив з лівої руки. Стерплять — закортить вдарити і з правої. У переможному ражі таке цілком імовірно. Десь у Прибалтиці, приміром.

×