"Як не згадати ту довгу ніч із 11 на 12 лютого 2015 року, що минула у великій бездушній залі Палацу незалежності в Мінську? — написав колишній президент Франції 64-річний Франсуа Олланд у книзі спогадів "Уроки влади". На кількох сторінках згадує про Мінські переговори за участі президента України Петра Порошенка, глави Кремля Володимира Путіна й канцлера Німеччини Ангели Меркель під час боїв за Дебальцеве. Уривки з книжки опублікувало видання "Український тиждень".
— Наміри Путіна були очевидними. Він хотів зберегти свій вплив на російськомовні регіони та послабити проєвропейську владу в Києві. Після провалу режиму припинення вогню, бої між українським військом та сепаратистами спалахнули з новою силою. Ми сподівалися знайти компроміс, який зберіг би територіальну цілісність України. Зустріч на першому поверсі тривала нескінченно. Путін хотів виграти час і відтермінувати припинення вогню. Щоб сепаратисти оточили українську армію та захопили додаткові позиції. Разом із Анґелою Меркель ми пропонуємо відновити переговори у вужчому форматі. Відмовитися від вечері, щоб якнайшвидше взятися до роботи. Це стало неприємною, але необхідною жертвою. Нас посадили за незручний низький круглий стіл і нагодували жахливими бутербродами".
"Першу чернетку майбутньої мінської угоди писала Меркель. Навіть своїм радникам не дозволяла формулювати статті договору, — згадує Франсуа Олланд. — Вона дуже серйозна, старанна та пильна. Порошенко з Путіним постійно підвищували голос один на одного. Президент РФ так рознервувався, що став погрожувати остаточно розчавити військо свого візаві. Це виказало, що російські війська на Донбасі є. Путін взяв себе в руки.
Порошенко невідступно боронив суверенітет своєї країни. Путін домагався автономії для повсталих провінцій і хотів відтягти припинення вогню ще на три тижні. Заперечував прямий зв'язок із ватажками сепаратистів. Вимагав, щоб із ними проконсультувалися.
О сьомій ранку після безсонної ночі Путін і далі чіплявся за те, щоб перенести припинення вогню на пізніше. Ми нагадували про санкції. Він вдавав, ніби не розуміє про що ми. Врешті узгодили, що припинення вогню настане за чотири дні. Потім — відведення важкої зброї та обмін полоненими. Автономію провінцій відхилили. Аж раптом Путін заявив, що треба проконсультуватися з ватажками сепаратистів. Їхні емісари, мовляв, теж у Мінську.
Путін пішов, а ми втрьох трохи задрімали в кріслах. О дев'ятій ранку стає відомо, що сепаратистам угода не підходить. Нам терпець урвався. Ми наполягаємо на негайному побаченні з російським президентом. Дізнаємося, що, доки ми намагалися поспати в переговірній залі, він влаштувався у великому кабінеті з ліжком. Відпочив за ці дві години й мав свіжіший вигляд, ніж ми.
Анґела Меркель крижаним тоном пообіцяла Путіну тривалу ізоляцію. Той завагався та все шукав, як виграти час. Його мета — максимально послабити Київ, сподіваючися згодом побачити при владі команду, поступливішу російським інтересам і віддаленішу від Євросоюзу. Найбільше він не хоче вступу України до Північноатлантичного альянсу й отримання нею зброї, яка могла б змінити баланс сил. Путін виходить зателефонувати. За кілька хвилин повертається та повідомляє, що сепаратисти, яких він уранці "не знав" — погодилися".
"Путін намагається відновити свою зону впливу на територіях колишньої радянської імперії", — вважає колишній президент Франції.
— Його тактика полягає в заохоченні до сутичок його друзів із його ворогами, щоб потім заморозити ці конфлікти. Сіра зона вже сформувалася на кордонах з Україною, Грузією, Молдовою, Азербайджаном. Ці країни незалежні — але послаблені.
Компроміси, що їх ухвалюють під гарячу руку, необхідні. Та вони не вирішують суті проблеми. Крихкий мир встановлюється, нав'язані росіянами реалії стають нормою. Путін залякує, щоб зручніше вести переговори. Він не завойовує, а відкушує території ковток за ковтком".
1 
1
Коментарі