— Путін хотів отримати підтримку іранців щодо постачання Росії озброєння, передусім безпілотників. Враховуючи жорсткі заяви іранських лідерів, ніби саме Сполучені Штати винні в тому, що відбувається в Україні, їхня підтримка була б корисною для нього, — каже експерт-міжнародник Олександр Хара, 45 років.
19 липня російський президент Володимир Путін здійснив перший візит до далекого зарубіжжя після початку повномасштабної війни проти України. В Ірані зустрівся з президентом Ібрагімом Раїсі, верховним лідером країни Алі Хаменеї і президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом. Офіційною темою була ситуація в Сирії. Однак говорили й про війну РФ в Україні. Зокрема, про вивезення пшениці із заблокованих українських портів.
Країни Заходу підозрюють, що Іран може надати технічну підтримку Москві, поставивши їй безпілотні військові апарати. У Білому домі заявили, що поїздка Путіна до Тегерана показала, наскільки ізольованою стала Росія.
— Недарма всі сміялися, що йому довелося чекати на Ердогана. Попри всі потуги показати себе лідером великої держави, він був в Ірані, щоб просити про допомогу, — пояснює Олександр Хара. — Безумовно, це приниження. Попри всі красиві заяви відносини Російської Федерації з Іраном не надто райдужні. Москва тривалий час контролювала частину території Ірану і впливала на нього після Другої світової війни. Цього ніхто не забув.
Путін заявив, що росіяни відійшли від Києва, "щоб створити умови для переговорів" з Україною. Це натяк, що Росія хоче переговорів?
— Їм не по зубах ані Київ, ані Чернігів, ані Суми. Вирішили сконцентрувати зусилля на Донбасі. Вони зібрали найбоєздатніші сили, але не досягли жодної стратегічної й оперативної переваги. Коли вони отримують по зубах, то одразу виявляють "жест доброї волі". Щодо готовності до переговорів — про це нещодавно чітко сказав міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров. Умови, висунуті Україні 23 лютого 2022 року, відрізняються від тих, на яких вони готові розмовляти. Донецька й Луганська їм замало. Вони хочуть залишити за собою Запорізьку й Херсонську області.
Росія не перешкоджатиме вивезенню українського зерна в обмін на зняття з неї санкцій, пов'язаних із постачанням російського збіжжя. Чи варто погоджуватися на таку умову?
— Немає жодних санкцій стосовно російського зерна чи добрив. В останньому пакеті обмежувальних заходів Європейського Союзу дали слабину — виключили певну кількість російських банків та інших структур, що пов'язані з експортом зерна і добрив. Європейці наголошують, що хочуть запобігти світовому голоду. Насправді вони й не створювали таких умов — це РФ використовує голод як зброю. Жодних гарантій Росія дати не може, оскільки Путін та російські чиновники стільки разів відверто брехали — мовляв, не нападатимуть на Україну, що їм не можна вірити. Неможливо вивозити українське зерно з Одеси і не припинити завдавати ракетних ударів по Одесі, Миколаєву й Харкову — не може бути так, що в одній частині країни війна іде, а в іншій ні.
Безумовно, пасткою є те, що існує тиск міжнародної спільноти. Передусім тих країн, які страждають від штучного голоду — я сказав би, що це голодомор більших масштабів. В Україні у 1932–1933 роках загинуло від 4 до 10 мільйонів українців. У 2022–2023 роках Путін готовий замордувати більше — кількість голодуючих може сягнути 50 мільйонів, і багато хто з них не переживе цей рік. Він намагається розхитати Захід і вийти з-під санкцій. Зацікавлений у голоді, створить великі хвилі біженців, що потягнуться в ситі європейські країни і дестабілізують ситуацію. Там до влади можуть прийти або слабкі, або проросійські лідери. Через голод Путін намагатиметься торпедувати підтримку України і весь санкційний тиск.
"Візит Путіна в Іран — це приниження. Вперше за останні роки він їхав на переговори без переваги, а прохачем. Нічого нового він не добився і не отримав, — написав у фейсбуку колишній народний депутат Вадим Денисенко, 48 років.
— Його єдиний козир — вплив у Сирії. Його головна гра — нафта і газ, якими він шантажуватиме Європу. Поки що ЄС тримається. Друга — криза біженців через продовольчі проблеми. Поки що це тема в стадії переговорів. Можливо, їхньої імітації. Навряд покаже жест доброї волі з вивезенням українського зерна, якщо не отримає за це щось взамін. Поки що ми не розуміємо, що він може попросити. Путін усвідомив глибину проблеми та істерить. Йому потрібно прискорювати закінчення війни".
22 липня Україна, Туреччина та Організація Об'єднаних Націй підписали угоду про експорт зерна. Росія зі свого боку затвердила дзеркальний договір. Але наступного дня росіяни завдали ракетного удару по одеському порту.
— Якщо Росія продовжить агресивні дії, то ця угода може не запрацювати, — говорить директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, 56 років. — Це серйозний удар по президенту Туреччини Ердогану. Він вважає угоду про розблокування портів своїм успіхом. Туреччина доклала чимало зусиль для підписання цього договору. Виступає не лише посередником, а й великим зернотрейдером. Турецький лідер розраховував, що це позитивно вплине на внутрішню економічну ситуацію в країні, призведе до зниження цін на соняшникову олію. А тепер Туреччина має брати зобов'язання про безпеку транспортування збіжжя.
Ми підписали угоду не з Росією, а з Туреччиною і ООН. В разі нових порушень не буде жодних обговорень — ми вимагатимемо від наших партнерів конкретних дій стосовно безпеки судноплавання. Із заяви Лаврова від 24 липня (сказав, що відновлення переговорів із Києвом залежить не від Росії. — ГПУ) зрозуміло: вони трактують цю угоду як початок переговорів із Заходом. Україні в будь-якому разі треба думати про інші шляхи постачання збіжжя, зберігання зерна, переробку продовольства. Угода про порти важлива, бо ми не могли відмовити Ердогану та ООН. Але в нас є свої інтереси, яких будемо дотримуватися.
Реакція ООН і Туреччини на обстріл одеського порту нікчемна. Це удар по Ердогану, який він не зможе проігнорувати. Анкара опинилася в ситуації, коли потрібно реагувати, але поки що помітної відповіді немає. Не може показати себе країною, неспроможною виконати домовленості.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
5 
1
Коментарі