Українські профспілки сформували п"ять соціальних ініціатив президентові, уряду та парламенту. На їхню думку, вони відсутні в передвиборних програмах партій та блоків.
Йдеться про ухвалення нового Трудового кодексу, зміну форми управління фондами соціального страхування, прискорення процесу введення єдиної тарифної сітки, внесення змін до закону про оплату праці та передбачення в законодавстві гарантій пенсійного забезпечення для підприємців та заробітчан.
— Ці соціальні ініціативи мають реальні механізми здійснення, — коментує голова Національного форуму профспілок України Мирослав Якібчук, 39 років. — Наприклад, створити спеціальний фонд з виплати пенсій підприємцям та заробітчанам в Україні абсолютно можливо.
Сьогодні українські громадяни, які зареєстровані як суб"єкти підприємницької діяльності, а також ті, що працюють за кордоном, не мають гарантій від держави щодо свого пенсійного забезпечення.
— Це несправедливо, — каже Мирослав Якібчук. — Адже підприємці та заробітчани є найбільш активними громадянами. Наприклад, заробітчани щорічно пересилають в Україну не менш ніж 10 мільярдів доларів.
Профспілкові лідери прагнуть внести зміни до пенсійного законодавства — встановити систему добровільних внесків суб"єктів підприємницької діяльності та заробітчан до державного пенсійного фонду. А також вимагають скасувати ручне управління фондами соціального страхування. На їхнє переконання, щорічно значна частина коштів фондів розкрадається або ж використовується не за призначенням. Змінити ситуацію пропонується за рахунок об"єднання трьох фондів у єдиний.
Понад 50 мільйонів гривень йде на страхування путівок
— На утримання апарату трьох соціальних фондів щорічно витрачається мільярд гривень, — пояснює Мирослав Якібчук. — 2007 року 22 відсотки Фонду страхування з тимчасової втрати працездатності пішло на оздоровчі заходи. З них понад 50 мільйонів гривень — на страхування путівок. Звідки взялася така форма страхування? Що саме страхується? Невідомо. Але щорічно сума коштів на страхування путівок зростає.
Управляти об"єднаним фондом могла б наймана фірма з досвідом, а держава мала б наглядову функцію.
Профспілки пропонують внести зміни й до закону про оплату праці. Він мав би встановити зарплату на рівні не менш ніж 25 відсотків від собівартості виробленої продукції чи наданої послуги. У кожній сфері ця сума буде різною. Головне, щоб мінімальна зарплата якомога швидше досягла рівня прожиткового мінімуму. В залізничній сфері такого рівня вже досягли, в багатьох інших — ні.
На черзі — прийняття нового Трудового кодексу. Але депутати Верховної Ради намагалися істотно урізати права працівників.
— Однак нам вдалося прибрати "драконівську" норму, що після звільнення робітник не міг потрапити на роботу на аналогічне підприємство протягом досить довгого періоду, — розповідає Олег Бондарчук, 57 років, з Федерації профспілок України. — Робилося це для того, щоб робітник не розголошував інформацію про підприємство, з якого пішов до конкурентів.
Сьогодні, за словами Олега Бондарчука, неузгодженими є шість позицій. Найважливіша — контроль з боку профспілок за звільненням робітників за ініціативою роботодавця.
— Доки вона не буде прийнята, на підприємствах продовжуватимуться незаконні звільнення робітників, — вважає експерт.
У кінці травня цього року вже узгоджену версію нового Трудового кодексу мали б розглянути на засіданні Верховної Ради. Та парламент розпустили, й цього не відбулося.
2 
35413
Коментарі