14 жовтня виповнюється 63 роки від дня створення Української повстанської армії. У суботу колишні вояки УПА збиралися пройти Хрещатиком. Однак їхні опоненти виступають категорично проти. Того примирення, до якого неодноразово закликав президент Віктор Ющенко, не виходить.
На святі не буде Львівського крайового братства вояків ОУН-УПА.
— Можливі сутички. Краще не створювати зайвих проблем, тому й не приїдемо, — пояснює Олесь Гуменюк, 80 років, голова крайового братства. Він пам"ятає недоброзичливість столиці під час святкування 60-ї річниці:
Нехай тішаться, що їх на деревах не вішають!
— Тоді, у неділю, мав відбутися хід Хрещатиком, а до Києва саме приїхав мер Москви Лужков. Нам сказали: роз"їжджайтеся додому, параду не буде.
Побоювання пана Олеся щодо можливих конфліктів небезпідставні. Ветерани Великої Вітчизняної війни не приховують свого агресивного ставлення до вояків УПА. Не остання роль у цьому протистоянні належить комуністам.
— На нашу землю посунув ворог, фашист. А УПА була з ним, — так трактує події минулого народний депутат, комуніст Олександр Масенко, 56 років. — Вони державу здобували чужими багнетами. Ветерани Великої Вітчизняної ніколи не погодяться, щоби хтось був визнаний нарівні з ними. Упівці ж хочуть й пільги мати такі самі. Нехай тішаться, що їх на деревах не вішають!
Однак Олесь Гуменюк переконаний, що на 63-тю річницю вояки таки пройдуть Хрещатиком у повному складі. Зараз він нарікає хіба що на невизнання з боку держави. З ветеранами Радянської армії миритися не збирається.
— Я говорив із президентом віч-на-віч. Дуже поважаю Віктора Ющенка, але він трохи над нами поглумився. Каже: "Йдіть на примирення з ветеранами!". А з ким я маю миритися? З тими, хто нас окупував, убивав, вивозив у Сибір? Примирення не буде!
Вояки УПА стверджують, що на вірність Гітлеру ніхто не присягав. Билися за Україну.
З ким я маю миритися? З тими, хто нас вивозив у Сибір?
— Я у 18 років разом із батьком та двома дядьками потрапив до УПА, — продовжує Олесь Гуменюк. — Спочатку агітував. Казав друзям: "Хлопці, або йдіть в УПА, щоби боронити своїх матір, батька, Батьківщину, або прийдуть совєти й примусово заберуть вас та кинуть на м"ясо". До нас ішов тільки той, хто хотів. Мобілізації не було. Насильно такі структури ніхто не збудує.
Нині противники не чують один одного. Комуністи заявляють, що процес визнання УПА "супроводжується брутальною фальсифікацією нашої новітньої історії, до якої широко залучаються вітчизняні й зарубіжні псевдовчені". До "псевдовчених" зараховано тих, хто входив у спеціальну комісію при Кабінеті Міністрів. Вона з 1997 року вивчала діяльність УПА й у квітні цього року оприлюднила висновки. Вчені стверджують: головною метою УПА було створення Української соборної держави.
— Людям старшого віку важко переосмислити життя. Але ж у радянські часи УПА була суцільною білою плямою — то як не переглядати історію? — запитує доктор історичних наук Станіслав Кульчицький, 68 років. Про найголовніше він каже:
— Бандерівці хотіли союзу з Гітлером. Але щоби використати це задля створення власної держави. Навряд чи суверенної, але на той час українців влаштовувала будь-яка. Адже на їхніх очах виникала незалежна словацька держава, Гітлер дозволив створити Хорватію. Але фюрер прагнув, щоби його рейх простирався аж до Чорного моря. І на цій території не хотів бачити етнічних військових формувань. Тому співпраця УПА з німцями від початку була приречена на поразку.
Станіслав Кульчицький також вважає нереальним примирення армійців та вояків:
До примирення передовсім не готові самі ветерани
— Ніхто з УПА не хоче бути визнаним ветераном Великої Вітчизняної війни. Як і навпаки. Але вихід із цієї конфронтації є. Ми пропонуємо виокремити три категорії пільговиків: ветерани Великої Вітчизняної, воїни-інтернаціоналісти та вояки ОУН-УПА. Пільги при цьому мають бути однакові.
Зараз ветерани Радянської армії отримують доплату до пенсій: від 260 до 500 грн. А ветерани УПА — доплати з місцевих бюджетів тільки в шести західноукраїнських областях. У Львові це 100 грн, в інших областях — від 20 до 50 грн.
Але гроші в протистоянні між учасниками війни — не головне. Головне в поглядах на те, хто за що воював. Радянські солдати є переможцями війни, їм дістаються всі почесті загальнодержавного рівня. Але державним прапором є синьо-жовтий, під яким билися вояки ОУН-УПА. І ті, й інші мають чим пишатися. Та примирення між ними не відбувається. Бо до нього передовсім не готові самі ветерани.
2 
1
Коментарі