— Головна помилка Януковича у тому, що він створив гіперцентралізовану державу, — каже професор політології Ратґерського університету в США 57-річний Олександр Мотиль. — Коли вся влада фактично в одних руках, така система рідко буває реформістською і завжди схильна до бюрократичних суперечок та помилок.
За яких умов може спрацювати централізація влади?
— Якщо людина на її чолі наділена надзвичайним розумом, вміє і може все тримати в руках. Певною мірою такі характеристики має російський прем'єр Володимир Путін. Український президент Леонід Кучма не мав. Усе зав'язувалося на ньому, і ця система не спрацювала, із 1999-го почала валитися. У Януковича це відбувається швидше. Він не геній, не має харизми. Як людина на чолі такої системи він приречений. У кращому випадку система буде неефективною та нестабільною.
Партія регіонів нездатна бути владною. Вона авторитарна, люди у ній не розуміють демократичних цінностей. Вона і не капіталістична, бо не розуміють вільний ринок. Приміром, недавні зміни правил обміну валюти з паспортом — це командно-адміністративний підхід, не ринковий крок. Ця партія створена для захоплення влади й майна. А от що робити з цим усім, вони не знають. Фактично, це провінціали. Вони знають лише частину Радянського Союзу й того, що постало на його місці. Як партія могли б існувати 50 чи 40 років тому, були б відносно прогресивними, якщо порівнювати з комуністами. Але не в сучасному світі.
Тому цей режим від початку приречений на загибель або на спад. Він некомпетентний у своїй суті. Він робить помилки і стратегічні, і тактичні.
Які помилки стали визначальними?
— Номер один — Дмитро Табачник. Призначення його міністром освіти стало оголошенням війни націонал-демократам, які після виборів насправді вагалися, в значній мірі були готові до напівспівпраці з новою владою. Президент Янукович міг переманити на свій бік частину студентів, інтелігенції. Але Табачником він радикально проголосив: "Іду на ви!"
Друга помилка — ухвалення Податкового кодексу. Хто хоче зробити економіку й суспільство динамічнішими, має розуміти, що для цього потрібні привабливі податкові умови для малого й середнього бізнесу. Ані Партія регіонів, ані її лідер цього не розуміють. Від цього мільйон підприємців зневірилися у владі, причому на Півдні та Сході країни.
Пам'ятаю, як після "податкового майдану" делегація бізнесменів зустрілася з Іриною Акімовою (перший заступник голови Адміністрації президента, представник Віктора Януковича в уряді. — "ГПУ"). То вона їм сказала, що президент Кодексу не читав. Це стало нормою для Януковича після того, як він вчинив третю помилку — скасував конституційну реформу. Він і до того мав усю владу, а потім зробив себе формально відповідальним за все. Президент-султан неспроможний тримати всю країну під контролем. Вона занедбується. Ліва рука не знає, що робить права — виходить повний балаган.
Четверта критична помилка — іміджева. Йдеться про його маєток "Межигір'я". Або не кради і не будуй. А як крадеш і будуєш, то нікому не показуй і не говори. Заперечуй постійно. Кажи, що все це вигадки ЦРУ. А так, люди бачать, що це не вигадка, а справді палац. І коли цей султан каже країні, що треба піднімати ціни, це просто дурнота якась.
Суд над Тимошенко — помилка п'ята. Питання — чи взагалі треба було її судити? Але, якщо тобі вже так хочеться цього, почекай кілька місяців, підпиши з Європою Угоду про асоціацію. Хай європейці вважають, що ти великий демократ, а тоді, будь ласка, розстрілюй, саджай у тюрми. У Європі тоді протестували б, але було б запізно.
Маємо й інші помилки — ті ж Харківські угоди. Але вони не були б такими болючими, якби не Табачник. Після нього кожен суперечливий крок сприймався за зраду.
Як владі виходити із цього становища?
— Якщо проблема полягає у тому, що бракує мудрості, то навряд чи скоро її навчаться. Окрім браку розуму, цій команді властива неймовірна впертість. Це нагадує моїх найгірших студентів. Тих, що постійно на уроках кажуть відверті дурниці, і закрити їм рота неможливо — настільки переконані у своїй правоті.
Кожну помилку можна виправити. Якби замість Табачника прийшла людина на кшталт В'ячеслава Брюховецького — розумна, поміркована — це могло б відновити віру у проукраїнськість влади. Із "Межигір'ям" дещо важче. Але Янукович міг би сказати: "Доки я президент, віддаю ці палаци народу, а тоді щось придумаємо". Хоча не певен, що зараз це когось переконає. Із Податковим кодексом теж можливо виправити ситуацію. Раз він поганий, завжди можна переписати. І тоді малий бізнес і середній клас принаймні не будуть настільки обурені.
Шанс виправити ситуацію з Тимошенко влада мала в останні тижні. За двотижневу перерву можна було змінити законодавство, замінити суддю. Були натяки, навіть підстави думати, ніби щось таки відбудеться. Але останніми днями Янукович і його команда стали "бандерівцями", які не готові слухати й не розуміють, що вони роблять. Розумний лідер так не робив би.
Які помилки у зовнішній політиці?
— У стосунках із Росією кладу вину на її сторону. Бо коли Україна дає трішки або дає більше, як за Януковича, то Росія все одно бере все. Так само вона поводиться щодо всіх своїх сусідів. Я бачу певний позитив у тому, що Путін лишається керувати Росією на тривалий термін. Бо лише він спроможний мобілізувати Партію регіонів в обороні України. Коли якась сила хоче загарбати все, мафіозі опиратимуться. Вони хочуть самі бути мафією на теренах.
А от із Європою помилки є, бо її ставлення до України мінливе. У ті моменти, коли воно було відносно позитивне, країна мала шанс щось отримати від європейців. Ющенку це не вдалося. Януковичу варто було всього три місяці почекати з процесом над Тимошенко, європейці, може, навіть дали б якусь перспективу на членство "колись". А тепер усе під питанням.
Які кроки вперед мають зробити влада, опозиція, суспільство?
— Влада мала би довести, що вона відкрита й готова бути відповідальною. Люди дуже б хотіли бачити, що при владі не зек, не банда, не якісь там корупціонери, не "любі друзі", а приблизно нормальні люди, готові не експлуатувати країну. Якби була ця довіра, еліта стала б спроможною на різні речі. Скажімо, звернутися до цього народу: "Люди добрі, у нас біда з економікою. Треба щось робити. Буде боляче, але всім, включно з нами. Отже, ми продамо наші дачі. Ми їздитимемо на велосипедах на роботу". Може, бачили, кілька тижнів тому новий уряд Данії в перший день роботи поїхав до королеви на велосипедах? Не знаю, як вони робитимуть далі, бо холодно стає, але сама ця символіка дуже важлива. Українці нормальні та працьовиті, вони були б готові на такі речі.
Не конче має бути якийсь альтернативний лідер — Гавел чи Ґанді. Країна може розвиватися і без де Ґолля чи Вашинґтона. В ідеалі опозиційні сили мали б об'єднатися, коли є якийсь ворог чи гегемон. Ми бачимо це в Америці, Ізраїлі, Індії, Пакистані.
Мене з Нью-Йорка вражає, наскільки в Україні зараз багато громадської активності. Там протестують студенти, там афганці, там учителі. Люди активно самоорганізовуються, хоча б на рівні будинків. Можливо, того підйому, який був 2004-го, поки що немає. Але загалом тенденції позитивні. Може, за якісь два-три місяці пружина розтиснеться.
3 
1
Коментарі
1