Із 1 липня в Євросоюзі головує Швеція. Посол цієї країни Стефан Гуллґрен, 42 роки, наголошує, що торік кількість виданих українцям шенгенських віз збільшилася на 134%.
В Україні нещодавно відзначали 300-річчя Полтавської битви, щодо цього було багато дискусій. Чи такі ж різні думки з приводу цієї події в Швеції?
— На такі історичні події, як Полтавська битва, єдиного погляду бути не може в принципі. Адже історія не є яточною наукою. Ми можемо знати історичні факти — що й коли відбулося. Але тлумачення їхнє завжди і скрізь було різним.
Звичайно, для нас Полтавська битва — це поразка. Але водночас вона стала частиною процесу, який через 100 років привів суспільство до розуміння: головний інтерес шведської держави і народу полягає в досягненні благополуччя для громадян у рамках визначених історією і географією кордонів. Тобто та поразка з-поміж інших чинників допомогла країні зосередитися саме на цьому, а не на прагненні отримати якийсь зиск із конфліктів з іншими народами. Останні 200 років ми живемо в мирі — і в Швеції, і у відносинах з іншими країнами.
Щодо 300-річчя Полтавської битви, то для нас головним було віддати належну шану полеглим. Адже тоді загинули 8 тисяч шведів, 3 тисячі потрапили в полон одразу, а за кілька днів — іще кілька тисяч. А взагалі, відзначаючи такі події, слід ушановувати пам"ять усіх загиблих. Незалежно від того, хто вони були і чому опинилися на полі бою.
Постать короля Карла XII розглядають у Швеції як позитивну чи більше негативну?
— Карл XII був яскравою особистістю. У Швеції в різні часи його оцінювали по-різному: то називали героєм, то критикували. Але сьогодні до нього спокійне ставлення. Героєм вважають крайні праві, націоналісти — при тому, що насправді в його армії воювали солдати багатьох національностей. А критикують насамперед за втрати: внаслідок Північної війни загинули 200 тисяч шведських солдатів, населення тоді бідувало. Але в будь-якому разі сьогодні Карл XII не є такою важливою для Швеції персоною, як 100 років тому. Тоді його ім"я збирало довкола себе прибічників і так само сприяло мобілізації противників.
Торік Швеція з Польщею розробили нову ініціативу Євросоюзу — Східне партнерство. У чому саме шведський інтерес, чи є якісь сантименти з того минулого?
— Тут багато чинників. Ми вважаємо, що ЄС має зміцнювати свою політику щодо східних сусідів. Підтримуємо — зараз я говорю як посол Швеції — подальше розширення Євросоюзу. На нашу думку, він має бути відкритим для вступу інших європейських держав, що відповідають необхідним критеріям.
Напевно, є й історичний чинник. Хоча Східне партнерство саме по собі природне. І ми раді, що наші партнери по ЄС і шість країн — його учасниць сприйняли цю ініціативу позитивно.
Євросоюз і Україна ведуть нині переговори щодо угоди про асоціацію, завершити які планували до кінця року. Це можливо?
— Важко сказати. Подібні переговори складні: необов"язково через спірні питання, а через те, що самих питань багато. Тому треба чимало часу й зусиль, щоби про все домовитися. Нам потрібен хороший, солідний документ. Важливо, що майбутня угода передбачатиме створення зони вільної торгівлі. Устигнемо завершити переговори цього року — добре, ні — продовжимо роботу наступного. Головне якість, а не швидкість.
Багато говорять про можливу чергову газову кризу. Європейський Союз справді готовий кредитувати купівлю російського газу Україною в обмін на реформування нашого енергетичного сектору?
— Це питання має кілька аспектів. Один із них стосується відносин між "Нафтогазом" і "Газпромом". Є продавець і покупець, між ними укладена угода. Правда, щомісяця постає питання: зможе "Нафтогаз" заплатити чи ні?
Швеція підтримує подальше розширення Євросоюзу
Комерційний контракт між " Нафтогазом" і "Газпромом" як такий нас не стосується. Але нам важливо, щоб їхні відносини не призвели до перебоїв із постачанням російського газу споживачам ЄС — так, як це було в січні. Тому нас хвилює, чи зможе "Нафтогаз" купити достатньо російського газу для закачування у свої сховища, аби забезпечити його постачання до Європи взимку. Звичайно, в принципі це питання мають вирішити компанії. Проте зараз проходять різні переговори. Я поки не можу сказати, в якій мірі ЄС може посприяти вирішенню цього питання. Думаю, рішення, яке дозволить забезпечити постачання газу через Україну в ЄС, зрештою знайдуть. Маємо й надію, що відносини між "Нафтогазом" і "Газпромом" розвиватимуться так, що проблем не виникне.
Але в будь-якому разі це буде короткострокове розв"язання проблеми. А Україні треба думати про довгострокове. Адже суть її труднощів — у нереформованості енергетичного сектору. Занизькі тарифи на газ, не збирають належним чином платежів... Україна має провести належні реформи енергопостачання й енергозбереження. Не можна зосереджуватися лише на тому, чи здатен "Нафтогаз" зробити черговий місячний платіж. Якщо займатися лише цим, проблема ніколи не зникне.
В Україні скоро президентські вибори, а вони й реформи — речі не дуже сумісні в нас...
— Зрозуміло, що під час передвиборної кампанії у всіх країнах важко здійснювати реформи. Але без них проблеми не розв"язати. Усе тільки повторюватиметься й поглиблюватиметься.
Україна і ЄС ведуть діалог щодо лібералізації візового режиму, однак нарікань українців на умови одержання віз не меншає. Чого можна очікувати з цього питання?
— Діалог справді просувається уперед. Але Україна має поліпшити ситуацію у сферах безпеки документів, міграції, охорони кордонів. Без цього домогтися лібералізації візового режиму буде складно.
Щодо шенгенського режиму, то його справді іноді критикують за жорсткість, високі вимоги до охочих отримати візу. Але ж людина з цією візою може безперешкодно пересуватися всіма країнами шенгенського простору. Тобто вона багато чого дає, хоча й багато чого вимагає. З іншого боку, згідно зі статистикою 2008-го, кількість виданих громадянам України шенгенських віз збільшилася порівняно з попереднім роком на 134 відсотки. І лише шести відсоткам заявників відмовили — здебільшого тому, що вони надали неправдиву інформацію про мету поїздки або через фальсифікацію документів.
4 
1
Коментарі