Президент Петро Порошенко виходить на старт виборчої кампанії з антирейтингом 50 відсотків. Тобто кожен другий виборець каже, що за жодних обставин не голосуватиме за нього. Це вдвічі гірший показник, ніж у Юлії Тимошенко та Олега Ляшка.
Електоральна картина Порошенка була б кращою, якби не кілька стратегічних помилок.
З перших хвилин на посаді він творив ілюзію, що мир із Росією — це просто. Хоча це не так. Швидкий мир для нас можливий лише через капітуляцію.
Президент роками повторює кремлівську мантру, що "альтернативи Мінську немає". Тому загнав себе в політичний глухий кут. Бо реалізація Мінських домовленостей — це крах української державності. Але навіть у такій вигідній для себе редакції Кремль не збирається їх виконувати. Час поки що працює на Москву. Президент РФ Володимир Путін вичікує ще кращих обставин. Водночас, ворожа пропаганда згодовує українцям маніпулятивні тези: українська влада не хоче домовитися з Кремлем, тому війна триває досі, вона їй вигідна.
По-друге, Порошенко взимку-навесні 2016 року настільки захопився кампанією усунення прем'єра Арсенія Яценюка, що й не зауважив, як викопав яму собі. Не помітив, як знищував довіру до всіх політиків, посадовців і державних інститутів. Урешті-решт, і до самого президента. Електоральний рейтинг Порошенка обвалився удвічі саме в той момент. Тимошенко цим скористалася. Обігнала його — й відтоді не втрачає першості.
Руйнівний ефект посилило толерування Порошенком прокремлівських засобів масової інформації. Йому могли пообіцяти, що ці телеканали будуть "лояльними" до нього і працюватимуть лише проти його конкурентів.
Так, вони транслюють щоденні події за участю Порошенка, показують його рекламу. Але водночас нищать основу, на якій мав би триматися президент і верховний головнокомандувач. Нагнітають хаос, абсурд і неправду, маніпулюють фактами й перебільшують масштаби проблем. Вони руйнують довіру суспільства до державних і громадянських інститутів, до політичного класу, українського війська. Довіра — це не лише соціальний капітал держави, а й основа для легітимності влади.
Але навіть за лічені місяці до дня виборів Петро Олексійович може суттєво підвищити свої рейтинги. Бо він не лише кандидат, а президент і верховний головнокомандувач.
1 
1
Коментарі