Бездітні українці із 30 років платитимуть 17-відсотковий податок на доходи. Виняток зроблять для інвалідів першої-третьої груп. Батьки, які виховують одну-дві дитини, сплачуватимуть 15%, три-чотири — 10%, п'ять і більше — 5%. Таким законопроектом нардепи Ярослав Сухий із Партії регіонів та Олена Лук'янова з НУНСу пропонують залучити в держбюджет додаткові 800 млн грн.

— Жодного позитивного впливу на демографічну ситуацію податок на бездітність не дасть, — вважає директор соціальних програм Центру Разумкова 61-річна Людмила Шангіна. — Схожий податок на неодружених, самотніх і малосімейних громадян запроваджували в Радянському Союзі в повоєнні часи з метою підвищення рівня народжуваності. Тоді чоловіки з 20 до 50 років, а жінки з 20 до 45 повинні були відраховувати державі додаткові 6 відсотків зарплати. Бажаного ефекту цей податок за 50 років свого існування не дав, тому його й скасували.

Загалом запроваджувати схожі податки — це порушення права особи на приватне життя. Ніде в обов'язках громадянина не написано, що він повинен мати сім'ю і продовжувати рід. У жодному нормативно-правовому акті такого зобов'язання немає.

В усі часи уряди різних країн намагалися поліпшити демографічну ситуацію шляхом законів, податкових ініціатив. Наприклад, у США та Німеччині для сприяння народжуваності знижують податки для сімей із дітьми. Тобто, батькам не треба бігати три місяці по інстанціях і збирати документи на отримання грошової допомоги. А наші законотворці замість сприяння пропонують примус. Це загалом властиво теперішньому режиму — не домовлятися, а змушувати. Цим і відрізняється тоталітарна влада.

Такий грубий спосіб наповнити бюджет викличе роздратування у суспільстві, додає голова фонду "Демократичні ініціативи" 60-річна Ірина Бекешкіна:

— Когось цей закон образить, бо не всі можуть мати дітей за станом здоров'я. Інший ніби й готовий народити дитину, але не має фінансової можливості виростити її, бракує житла. А держава ще й відбиратиме гроші, яких бракує. Те, що повертаються норми радянських законів, свідчить про кризу мислення нинішньої влади. Якщо минулу владу можна назвати вчорашньою, то теперішня — взагалі позавчорашня.

×