Керівника Школи політичної аналітики Києво-Могилянської академії Олексія Гараня, 48 років, який щойно повернувся з літньої політологічної школи під Санкт-Петербургом, насторожує толерантність росіян до комуністичних символів.
Чому в Росії так бурхливо реагують на намагання України вести самостійну зовнішню політику?
— Росіян можна зрозуміти. Розвалився соцтабір, потім СРСР, виникла загроза територіальній цілісності Російської Федерації. Країни Балтії вступили до НАТО, тепер туди прагне Україна. А Москва сприймає розширення Альянсу й розгортання в Європі американської системи протиракетної оборони як безпосередню загрозу.
Але загрози є реальні й удавані. Кремль має зрозуміти, що основні з них — не з боку балтійських країн чи України, а на південних і східних кордонах Росії.
А теми Голодомору чи ОУН-УПА чому викликають таке несприйняття?
— Не тільки в росіян — українське суспільство теж щодо таких питань розколоте. Проблемою є непоінформованість, однобоке висвітлення історії. Щодо Голодомору наші сусіди кажуть, що в принципі вони не проти визнання його геноцидом. Однак побоюються, що наступним кроком України стане висунення матеріальних претензій. Із другого боку, таке сприйняття в росіян є ще й тому, що сама Росія не надто відмежовується від радянської спадщини.
Чому так?
— Росіяни вважають, що за часів СРСР було багато чого позитивного. А в нас почуття загрози підживлюється навіть деякими символічними кроками Кремля. Такими, як відновлення гімну СРСР як російського. Адже він асоціюється із роками трагедій.
Я їздив до Санкт-Петербурга, де не був багато років. Закохався в це місто. Але як історик звертав уваги на пам"ятки епохи. Із пам"ятниками дореволюційного періоду та їх використанням можна погодитися. Зрештою, Петро І — який, за словами Шевченка, розпинав Україну — для росіян справді національний герой.
Кремль розуміє, що відновити щось на кшталт СРСР не можна
От стоїть меморіал генералові Брусилову із написом "Офицерам России". Це можна зрозуміти. Але через квартал продовжує стояти пам"ятник Дзержинському. Усюди меморіальні дошки про Леніна: тут виступав, тут жив, тут щось іще робив. Навряд чи варто таке зберігати. Зрозуміло, що це справа Росії — але толерантність до комуністичних символів насторожує.
Російське суспільство також перебуває в полоні радянських стереотипів?
— Можливо, не варто говорити про суто радянські стереотипи, бо віра в комуністичну ідеологію значною мірою підірвана. Про це свідчить низька підтримка Компартії РФ. Але така ідея як велич Росії за рахунок демонстрації сили залишається в ідеології керівництва і провідної партії — "Єдиної Росії". Та й для росіян це важливо. Небезпечно, що в першій трійці телешоу "Ім"я Росії" більшовицькі вожді Сталін і Ленін. Серед лідерів, щоправда, й Володимир Висоцький, і Микола II — показник того, що в російському суспільстві є люди із критичним ставленням до радянського періоду історії.
За яких умов Кремль може позбутися синдрому "старшого брата"?
— Це визначатиметься не стільки впливом суспільства, як поглядами російської еліти. Керована демократія, авторитаризм у Росії неминучі. Вони, на думку навіть ліберальних російських політологів, триватимуть 10–15 років. Потім переростатимуть у більш відкрите демократичне правління. Були сподівання на ліберальнішу політику нового президента Дмитра Медведєва вже тепер — але поки що говорити про це зарано. На зустрічі "Великої вісімки" він спочатку обіцяв приєднатися до санкцій проти диктаторського режиму Зімбабве, а потім раптом відмовився. Показав Заходу, що Кремль невдоволений його політикою.
Із другого боку, позбуття росіянами синдрому "старшого брата" визначатиметься успіхами або невдачами пострадянських країн. Скажімо, щодо Балтії більшість росіян розуміють: потяг пішов. Латвія, Литва й Естонія стали частиною об"єднаної Європи. Росіяни там живуть заможніше, ніж у РФ.
А щодо України це можливо тоді, коли ми самотужки подолаємо комплекс меншовартості. Це залежатиме від успіху в реформах. Чому Путіна так налякав Майдан? Бо він боявся, що Україна швидко продемонструє переваги демократії для розвитку країни. Однак наші демократи потонули в розборках, тоді як російський політикум демонструє єдність. Маємо показати собі, що можемо користуватися демократією, що на перспективу вона ефективніша, ніж російська політика.
Кремль досі прагне повернути Україну під свій вплив?
— Кремль розуміє, що відновити щось на кшталт СРСР уже не можна. Але хоче залишити нашу державу в сфері своїх інтересів. Утім, серед російської політичної еліти є різні думки. Один політконсультант російського бізнесу сказав мені: "Для мене все одно, буде Україна в НАТО чи ні. Головне, щоб були забезпечені інтереси нашого бізнесу".
Це означає, що російський капітал продовжуватиме працювати в Україні, намагатиметься впливати на українську політику. Так, як це відбувається в Литві, Латвії чи Естонії. Але, якщо ми будемо в НАТО і ЄС, це не створюватиме загрози територіальній цілісності нашої країни й підриву її державності.
Поїздка українських експертів і студентів на літню школу під Санкт-Петербургом була здійснена за підтримки Міжднародного Фонду "Відродження".
4 
35413
Коментарі
5