У помаранчевому таборі — пожвавлення. За останні тижні ми побачили зовсім іншого президента Віктора Ющенка. Опоненти вже подумки встигли відправити його на політичну пенсію: чи то бджіл розводити, чи то на розкопки трипільських поселень. Але президент зробив багато ходів, від яких зніяковіли навіть найбільш самовпевнені "антикризовики".
Ющенко не допустив легкої розправи над міністром закордонних справ. Поки що невідомо, чим закінчаться ці юридичні баталії, але у будь-якому разі президент не зламався. Цим Ющенко вже досяг тактичного успіху: коаліція відмовилася відправляти у відставку міністра оборони Анатолія Гриценка. Той мав залишити свою посаду вслід за Борисом Тарасюком.
Усупереч впевненим сподіванням прем"єра та його колег, президент ветував Закон про держбюджет. Можливо, найближчими днями Віктор Ющенко поставить свій підпис під цим документом, навіть якщо не всі його поправки врахують. Він все одно матиме вигляд переможця. Пересічний українець знатиме, що президент відстояв у цьому документі інтереси бідних співвітчизників, а Януковичу не вдалося на Віктора Андрійовича натиснути.
Своїм указом президент скасував призначення заступників нового міністра внутрішніх справ. У такий спосіб Ющенко задекларував свою волю не лише новому главі МВС Василю Цушку, а спробував у черговий раз продемонструвати коаліції, що не терпітиме ігнорування своєї позиції. Чи мав право вчиняти так глава держави, покаже час. Але його жорстка позиція задекларована.
Зніяковіли навіть найбільш самовпевнені "антикризовики"
Є й інші приклади: повернення деяких повноважень Ради національної безпеки і оборони до Секретаріату президента, призначення на посаду заступника секретаря РНБОУ Валерія Хорошковського. Після однозначно вдалого кадрового рішення з головою Ради Віталієм Гайдуком, поповнення лінії оборони та нападу президентського клубу головою спостережної ради телеканалу "Інтер" також варте уваги.
Цих прикладів достатньо, щоб зробити висновок: Віктор Ющенко обрав принципово іншу модель поведінки у відносинах з урядовою коаліцією. Він також робить конкретні спроби сповна скористатися своїми повноваженнями та відведеною йому Конституцією владою.
Крім цього, доречно нагадати про активні розмови щодо можливого скасування політреформи та ймовірного розпуску парламенту. Уже тривалий час налагоджується публічний діалог між президентом та Юлією Тимошенко. Усі з нетерпінням чекають на створення нового політичного мегапроекту за участю Юрія Луценка. Помаранчевих виборців без жартів запевняють у можливості об"єднання Ющенка і Тимошенко на дострокових виборах до Верховної Ради.
Про що все вищенаведене може свідчити? Можна припустити, що після затяжної оборони "помаранчеві" готуються до тотального наступу. Очевидно, розраховують на те, що, зачувши близькість дострокових виборів, коаліція розвалиться. І це доволі логічно. Адже ще до початку виборчої кампанії і комуністам, і соціалістам треба буде відхреститися від Партії регіонів. Їм важко буде пояснити своїм виборцям, що в них спільного з цією олігархічною силою.
Щоправда, ця можлива схема помаранчевого бліцкригу може натрапити на серйозні правові рифи. Скасування реформи та дострокові вибори можуть не стати бездоганними з погляду закону. Сьогодні в законодавстві є чимало неоднозначностей. Це дає можливість опонентам на свій розсуд трактувати як статті Конституції, так і норми окремих законів.
"Помаранчеві", очевидно, покладають надію на Конституційний суд, який може вирішити питання з конституційною реформою на їхню користь. Утім навіть цього може бути недостатньо для повноцінного правового оформлення кардинальних змін у країні. І тут помаранчевій контратаці дуже потрібна підтримка громадськості. Але чи здатне суспільство в основній своїй масі підтримати цей наступ? Питання непросте.
Крім того, надзвичайно важливим буде розуміння блискавичних змін і міжнародною спільнотою. Чи погодиться Захід підтримати другу хвилю українською революції? Також нелегке питання. А ще "помаранчеві" мають нарешті відчути небезпеку внутрішніх чвар та необхідність узгоджених дій. Чи залагодили вони між собою всі суперечки?
І останнє. До відкритого наступу "помаранчевим" слід переходити лише в момент спаду популярності антикризової коаліції, а особливо Партії регіонів. Щоб не наразитися на зростаючу суспільну підтримку цієї партії та її лідерів. Здається, цей час ще не прийшов.
3 
1
Коментарі