Понеділок, 19 лютого 2007 15:18

Олександр Мороз не є екзотичним

У своєму нестримному бажанні справити приємність "великому брату" наші політики іноді заходять надто далеко. Одні намагаються назавжди скасувати саме поняття "персона нон ґрата", щоб Жириновський із Затуліним могли спокійно засмагати на кримських пляжах. Іншим кортить здати газотранспортну систему. Треті торпедують проблему другої державної мови.

Але ніхто не пішов так далеко, як Олександр Мороз. Колишньому лідерові Майдану настільки подобається рівень угодництва офіційної журналістики сусідньої держави, що він закликав вітчизняних журналістів рівнятися на російських колег. Це можна вважати і знущанням із самого себе дворічної давнини, і повним моральним падінням, і просто безглуздям.

Однак його погляди аж ніяк не є екзотичними. Згідно з останніми опитуваннями, майже половина наших співвітчизників повністю або частково довіряє російським засобам масової інформації. Цю довіру можна списати на певну інертність українців, які ще за совєтських часів призвичаїлися до вишколених московських ведучих і їхнього способу подачі інформації. Російські режисери теленовин дуже майстерно будують структуру програми. Перше й останнє завдання — дати глядачеві відчуття впевненості. Як правило, президент Путін з"являється безпосередньо або опосередковано в перших трьох сюжетах.

Президент Путін з"являється в перших трьох сюжетах

Саме це дає незрівнянне відчуття стабільності, дуже потрібне певній категорії громадян. І не лише в Росії. "Все нормально. Світ під контролем", — думають глядачі. А отже, телеманіпулятори досягають своєї головної мети. Офіційні російські журналісти не тільки не сварять владу, а й активно пропагують її здобутки. Стратегії впливу на ЗМІ у вигляді "темників" у Росії вже абсолютно не потрібні, адже правила гри давно сформовано. Тому новина про вбивство Анни Політковської подається або перед погодою, або обминається взагалі. На жаль, кількість українських любителів такої "стабільної" журналістики цілком сумірна з відсотками, відданими на виборах за Партію регіонів і комуністів.

Водночас сама постановка запитання "Чи довіряєте ви російським ЗМІ?" є вельми некоректною. Адже окрім прислужницьких у своїй суті загальноросійських телерупорів, існують і цілком безсторонні радіостанції ("Эхо Москви"), інтернет-видання ("Газета.Ру", "Грани.Ру", "Взгляд"), ліберальні газети й журнали. Однак в Україні з їхньою продукцією можуть знайомитися лише відвідувачі Інтернету. І якщо серед тих 45% українських громадян, які повністю або частково довіряють російським ЗМІ, питома вага симпатиків саме цих видань становить бодай третину — значить, ситуація не настільки безнадійна.

Мені дуже хотілося б, аби, рекламуючи російські ЗМІ, Олександр Мороз мав на увазі саме цю недобиту російською владою й підконтрольним їй бізнесом об"єктивну журналістику. Але оскільки зі спікером нашим усе ясно, то ймовірнішим виглядає, що під час наступного педагогічного пориву він закликатиме наших журналістів рівнятися, скажімо, на журналістику туркменську.

Зараз ви читаєте новину «Олександр Мороз не є екзотичним». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі